Казка в Одесi. Сказка в Одессе
Светлана Зубко
Сказки – самый прекрасный жанр литературы: здесь воплощаются все мечты автора, все его чаяния и надежды. Именно сказкой автор увлекает читателя в мир, в котором воплотятся все его мечты.
Свiтлана Зубко
КАЗКА В ОДЕСІ
СКАЗКА В ОДЕССЕ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ
ДИВО-ПТИЦІ
Прилетiла птиця бiла на подвiр’я.
Танцювала птиця, розсипала пiр’я.
Цi легкi пiр’iни сипали щосили…
Все навколо стало бiлоснiжно-бiлим.
Раптом в диво-птицi серце защемiло:
– Десь поперед мене полетiв мiй милий!..
Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..
Швидко полетiла навздогiн за милим.
І рожева птиця сiла на подвiр’я.
Танцювала птиця, розсипала пiр’я.
Це рожеве пiр’я навкруги лiтало…
Вже садок рожевий! Птицi все замало!
Раптом в диво-птицi серце защемiло:
– Десь поперед мене полетiв мiй милий!..
Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..
Швидко полетiла навздогiн за милим.
І червона птиця сiла на подвр’я.
Танцювала птиця, розсипала пiр’я.
І чудовi квiти зацвiли червоно.
Виноград червонi набирае грона.
Раптом в диво-птицi серце защемiло:
– Десь поперед мене полетiв мiй милий!..
Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..
Швидко полетiла навздогiн за милим.
Жовта диво-птиця, сiла на подвiр’я.
Танцювала птиця, розсипала пiр’я.
Птиця жовтий колiр понад все любила.
Жовтим листя стало, трави пожовтiли…
Раптом в диво-птицi серце защемiло:
– Десь поперед мене полетiв мiй милий!..
Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..
Швидко полетiла навздогiн за милим.
Ой, летiли птицi рiзнокольоровi,
Барви дарували радiснi, чудовi!
І малi, й великi скрiзь пташки лiтають.
Диво-птиць чотири лиш у рiк бувае.
КИЦЯ-ЧАРІВНИЦЯ
Кажу всiм – менi не вiрять: – Миша е у нас в квартирi!
– Киця ступiнь вчений мае, в хату мишок не пускае!
Я вночi тихенько спала, миша раптом налякала.
Бо якщо вона захоче – налякае й серед ночi.
– Що ж ти робиш? Чи не бачиш,
Що дитина гiрко плаче?!
Почала я мiркувати, як ту мишу… налякати.
Всi чудову нашу кицю називають «чарiвниця»!
Мишу капосну спiймати кицю кличу я до хати.
Та ii нiде немае – все кудись вона зникае!
На обiд лише прийде: – Де була ти, кице, де?
З’iсть усе, що е у мицi, по обiдi – знову в путь.
Нашiй кицi-чарiвницi навiть нiколи… зiтхнуть!
І вона, як хвиля в рiчцi – то з’явилась, то нема.
Я ж не можу замiсть кицi мишу ту ловить… сама!
Миша радiсно танцюе – киця знову десь мандруе.
Вже набридла миша та! Може, взяти нам… кота?
Чарiв, певне, вiн не знае i раптово не зникае.
Але, може, хитру мишу вiн якраз i… налякае.
ЇЖАЧОК-МАНДРІВНИЧОК
Їжачок-мандрiвничок взяв з собою багажок,
Брилик – на голiвку й рушив у мандрiвку.
Їжу в вузлику вiн нiс, поспiшав хутенько в лiс.
Стежечками вiн ходив, нiжки дуже натрудив.
А як трiшки зголоднiв, то малинки натрусив.
На пеньку вiдпочивав, за бджiлками слiдкував.
Бджiлки мед з квiток збирали,
Потiм в соти його клали…
Щось поблизу засвiтилось – а то лiсонька з’явилась:
– Ти куди, мандрiвничок, мiй смачненький iжачок?
І кого ти тут шукав? А чи, може, заблукав?
Раптом лиску затрусило, аж зубами скреготiла! —
Майже десять iжакiв стисли лисоньку з бокiв.
Це родина iжакова йшла на розшуки малого.
Голки гарно нагострили, лиску геть прогнать хотiли.
Мить – лисицi вже нема, не поiла задарма.
Їжачок-мандрiвничок позбирав всiх дiточок
І малим розповiдае, що у мандрах iх чекае.
Сам iжак давно вже звик, що для всiх вiн – Мандрiвник!
КАЧЕЧКА КАТЯ ТА ЧАЄЧКА ЛЮСЯ
У рiчечки Кодими е свiй секрет:
Там, де зелений росте очерет,
Качечка Катя свiй дiм збудувала.
Цiлими днями вона полювала.
Вночi ii рiчка тихенько гойдала…
Бiлого човника качка в’язала,
Чайцi-сусiдцi тихенько казала:
– Човник потрiбен, щоб рибку ловити,
Потiм свiженьку на продаж возити.
Так в очеретi рибачки живуть,
Справу цiнують свою, бережуть.
Везуть у недiлю свiй цiнний товар
Човником в мiсто, на рибний базар.
Рибка iще у корзинах лежить,
А за товаром вже черга стоiть.
Качечка Катя в спiдницi рябiй
Рибку з корзини бере по однiй…
Рибку розпродали швидко i вчасно:
Всiм до впободи ця рибка срiбляста.
Чаечка любить грошi складати:
– Треба моторного човна придбати!..
Там, де зелений росте очерет,
У рiчечки Кодими е свiй секрет.
ГВАЛТ
Що зчинилось на подвiр’i?
Загубила гава пiр’я.
Наш собака – «Гав!» та «Гав»,
Бо баран паркан зламав.
А бичок забiг в комору —
Помiдор з’iв дуже скоро.
Стала баба верещати:
– Помiдор де дiвся п’ятий?
Гвалт!
А чубатi два синочки
Заглядати будуть в бочки!
Хлопчаки почнуть питати:
– Помiдор де дiвся п’ятий?
Та бiда iще знайшлась:
В дiжцi плавав наш карась.
Причалапав тут дiдусь,
Карасевi каже: «Тпрусь!».
Треба ж було дiдусевi
Це казати карасевi!
Той карась iз дiжки – шусть!
Не зловив його дiдусь.
Та карась наш мае звичку —
Ходить вiн щодня на рiчку.
Гвалт!
Стали мишi скрекотати,
Стали жаби гелготати…
Качка як затiнькае!
Пiвень зацвiрiнькае…
Гвалт!
А бугай, той з переляку
Видерся аж на гiлляку!
– Трiсь! – i гепнувся на мишу!
На хвилинку байку лишу…
Бо цiкаве мишеня
Скрiзь ходило навмання
І тепер забило шию,
Бо бугай лiтать не вмiе!
Мишу кличу: «Жуля, Жуля!»,
А на шиi в неi гуля!
Була миша – красотуля,
А тепер вона кривуля!
Замiж мишi вже нiяк!
Всi ж на шийцi бачать брак!
Гвалт!
Двi дочки кричать невтомно!
Баба десь вже непритомна!
А дiдусь причепурився
І на призьбi примостився:
– Дочекаюсь надвечiр’я,
В пiвня висмикну всi
Пiр’я!
Бриль у мене без пера,
Вже оздобити пора!
Бриль з пером – то
iнший стиль.
«Супермодний, —
скажуть, – бриль».
А корiвцi я на рiг
Начеплю смачний пирiг.
Я ще й бублика вчеплю,
Бо корiвку я люблю.
А корiвка… ну, брикати —
Хоч бiжи з своеi хати.
Їй пирiг не до вподоби.
Для рогатоi худоби
Парасольки, каже, треба,
Бо в дощ ходить просто неба!
Хто що хоче! На свiй смак!
Та ще й робить абияк!
Гвалт!
Курка все оце почула,
На ворота вмить майнула:
– Що це, пiвень без хвоста?!
Я вам курка не проста!
Я – i курка! Я – i квочка!
Заклюю цього дiдочка!
Гвалт!
А стара сердита качка,
Що прийшла нарозкарячки,
Зупинила цю розмову:
– А про качура хоч слово!
В нього вдача нелегка —
Лиш жiнок е два полка!
За всiма ж це услiдити,
Та й iще маленькi дiти!
Щоби нас охороняти,
Хоч рушницю треба мати!
Хай на всiх наводить жах,
Хай з рушницi: «Трах-тарах!»
Гвалт!
Пiвень: «Я тут наче нi до чого!
Що ж, попробую смачного!»
Та на стiл – до пирога!
Баба: «Геть! Де кочерга?»
Запустила у пирiг!
Пiвень – фур-р-р!
І сiв на рiг!
А корова – тупотiти:
«Вже краси – нема де дiти!
Гава пiр’я десь шукала,
А менi цього замало!
Я, бач, пiвника
придбала!
Гвалт!
А ворона подивилась,
Геть без голосу лишилась.
Ще й оглухла, як той пень.
Отакий сьогоднi день!
Люди кажуть: «От чуднi!»
Але вибачте менi —
Ми ж чекаем допомоги,
Щоб бичку зв’язати роги,
Прив’язать до осокори,
– Щоб не крав вiн помiдори.
Бо iнакше…
Гвалт!
ЯК ЦЕ ТАК?
(ПЛУТАНИНА)
Автор: – Як це так? Ну, як це так?!
Сiяв мак у полi шпак!
Шпаченята залюбки
Воду носять до рiки!
Горобцям маленька риба
Накришила трiшки хлiба!
Тi наiлися на славу —
Стали схожими на гаву!
А рибалка наш, бичок,
Сам спiймався на гачок!
З риболовлi без штанiв
Повертаеться у хлiв!
Пес руденький з’iв кита,
Вихвалявся:
Пес: – Смакота!
Автор: – Завалився на диван…
А живiт – як барабан!
Ну а кицька —
Наша Зося,
Загубилася у просi!
Нявкае i верещить:
Зося: – В просi я не хочу
Жить!
Автор: – Далi – бiльше!
Далi – гiрше!
Далi – глибше!
Далi – ширше!
Випив заець джерело
І сказав:
Заець: – Так i було!
Автор: – Для зайчишиних потреб
Був завжди тут тiльки степ!
Що це робиться у лiсi?
Їздить вовк на «Мiцубiсi»,
Без дорiг i без ознак!
Повертае абияк!
Раптом всiх перелякав:
Вiн зайчиху покохав!
Нерозумна та зайчиха
Хоче з ним побратись тихо!
А лисичка золота
Шие комiр iз хвоста
На машинцi: «Тра-та-та!».
Лисиця:– Гарний комiр
Для пальта!
Автор: – Вже вовчиха —
Сива шуба —
Наламала гiлок з дуба.
Починае бджiл ганяти:
Вовчиха: – Мед несiть менi
До хати!
Автор: – Далi – бiльше!
Далi – гiрше!
Далi – глибше!
Далi – ширше!
Лев прибiг iз зоопарку,
Бо вiдчув, що буде сварка!
Щоб прикрасити дорогу,
Взяв «на хвiст» i носорога!
І цi двое, як на смiх,
Налякати хочуть всiх.
Стали разом на горi
І кричать всiм:
Лев i носорiг: – Ми царi!
Автор: – Горобцi ж цього
Не хочуть
І доводять iм охоче:
Горобцi: – Їдьте в Африку,
Ось там
Мiсце е таким царям!
А у нас таких багато:
Вовк, кабан, ведмiдь
Пихатий.
Автор: – А кабан на все дивився
І картоплею вдавився.
Стали лiкаря шукати…
Лiкар лис —
Нi кроку з хати!
Почепив кашне на шию,
Каже:
Лис: – Я i сам хворiю!
Хай поквапиться
Ведмiдь —
Горло медом
Намастить.
Автор: – А ведмiдь пiшов в село,
Бо цукерок не було!
Носорiг про лиса чув,
Так до нього i гайнув.
Тiльки глянув лис за рiг —
Йде до нього носорiг!
Лис благае:
Лис: – Цур мене!
Автор: – Швидко зняв свое кашне
І не гаяв бiльше часу —
Проковтнув вiн кухлик квасу
І чкурнув, ах загуло!
Навпростець – i за село!
Вiд образи носорiг
Зачепився за порiг…
І набив на лобi гулю:
Носорiг: – Показали менi дулю!
Зараз буде вам не мало!
Де ви лиса заховали?!
Автор: – Проковтнувши жбан вина,
Вiн угледiв кабана!
Носорiг: – Добре. З’iм тебе, ледащо,
Із картоплею, ще краще!
Автор: – Кабану ж це неохота!
Виплюнув картоплю з рота!
Кабан: – Все!
Автор: – Образився кабан,
Кабан: – Хай той лис лiкуе сам!
З носорогом я повинен
Розмовляти вже годину.
Лiкар з нього – перший клас!
Проковтне одразу вас!
Жив спокiйно усi днi…
І за що оце менi?!
Автор: – Геть кабан, аж загуло.
Навпростець – i за село!
Оце вже яку годину
Ось така йде плутанина.
Ген удвох – до кiшки Зосi,
Що ховалася у просi.
Кiшка Зося – за торбину…
Десь надибала стежину,
Втрьох прибiгли до села,
Де сiм’я шпакiв жила.
Коло дуба посiдали
І, вiдхекавшись, сказали:
Звiрi: – Починалось все це так:
Шпак, цей дурень, сiяв мак!
Ми ж казали: «Як це так?!».
Ми ж йому казали: «Шпаче!
Повизбируй лиш добряче!
Зерен з ниви за годину
Набереш собi торбину!».
Автор: – З маком тiльки клопiт буде…
Надiйдуть у поле люди…
Люди скажуть:
Люди: – Як це так!
Не пшениця в полi, – мак!
Автор: – Та не слухав все це шпак:
Шпак: – Ну, то й що! І сiяв мак!!!
От задав усiм роботи…
Охопили всiх турботи!
Автор: – І вже кожен на свiй смак:
Звiрi: – Що це буде?!! Як це так???
ГАРНЕНЬКА ХАТКА
Дiйовi особи: Жабка, Мишка, Зайчик, Лисичка, Вовчик, Ведмiдь.
У полi стоiть хатка.
Автор: – Стоiть край поля хатка.
Зачиненi дверцятка…
В склянi ii вiконця
Заглядае сонце.
Стiни бiлi, чепурненькi,
Хатка прибрана
Гарненько.
Шибки з вiзерунками,
Пiдвiконня – з
Подарунками.
Цукерки е i печиво,
І ще багато дечого.
Хатка в поле задивилась,
Вiд чекання вже втомилась.
Хатка: – Чи знайде мене хазяiн?
Чи мене вiн упiзнае?
До хатки пiдходить Жабка
Автор: – Йшла у справi жабка,
Жабка-крекотушка.
Постукала в дверцята
І приклала вушко.
Тихо. Знову стукае в
Дверцята.
Жабка: – Це чия гарненька
Хатка?
Автор: – Там нiкого.
Зайшла в хату
Й почала хазяйнувати.
Хоче все переробить…
А до хатки хтось бiжить.
Мишка стукае
В дверцятка:
До хатинки пiдходить Мишка
Мишка: – Це чия гарненька
Хатка?
Чи господар в неi е?
Жабка: – Все мое!
І подвiр’я, i хатина.
Завiтайте у гостини.
А ти хто?
Мишка: – Я мишка-шкряботушка.
Жабка: – Я ж, бач,
Жабка-крекотушка.
В хатi пораюсь щомитi,
Жабки всi хазяйновитi.
То копаю щось в городi,
То гуляю при нагодi.
Як втомлюся, —
На хвилину
Ляжу в маки, вiдпочину.
Та плекаю, мрiю я,
Щоб була отут сiм’я.
Мишка: – Все. Сподобалось.
Пустiть i мене в хатинку жити.
Жабка: – Іди.
До хатки пiдходить Зайчик
Автор: Подружилися одразу,
Стали жити
В хатi разом.
І веселi, i завзятi
Хазяйнують вдвох
У хатi.
Коли сiрий зайчик
Прибiга до хати,
Стукае в дверцята.
Зайчик: – Пробiгав тут мимохiдь,
Бачу – хата вже стоiть.
Господиня в хатi е?
Жабка: – Все мое!
І подвiр’я, i хатина.
Завiтайте у гостини.
Я – жабка-крекотушка.
Мишка: – А я – мишка-шкряботушка.
Жабка i Мишка: – А ти хто?
Зайчик: – Я Зайчик-побiгайчик.
Ви пустiть мене до хати,
Моркву буду доглядати,
До вподоби зелень, квiти.
Хочу з вами разом жити.
Автор: Стали жити
Вони втрьох,
Стерегти хатинку, льох.
До хатки пiдходить Лисичка
Автор: Тiльки ось
Бiжить Лисичка,
Руда шубка, руде личко.
Лиска стукае в дверцятка:
Лисичка: – Це чия гарненька хатка?
Чи господар в хатi е?
Жабка: – Все мое!
І подвiр’я, i хатина.
Завiтайте у гостини.
Тут живуть лиш
Добрi звiрi.
Є город в нас i подвiр’я.
А ти хто?
Лисичка: – Я – Лисичка-сестричка.
Капелюх маю й спiдничку.
Гарний хвостик i намисто.
Прибираю в хатi чисто.
Лиска сум завжди жене,
В хату ви пустiть мене…
Автор: Стало в хатi iх чотири
Тут рудi були i сiрi…
До хатки пiдходить Вовк
Автор: Раптом Вовчик-неборак
Вовк: – Ох, хатинка!
Й гарно як!
Автор: Вовчик стукае
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=42583514) на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.