Депресiя
Juan Moisеs De La Serna
У життi трапляються подii, позитивнi i негативнi, якi впливатимуть на наш спосiб мислення та поведiнку, а також на те, як ми себе почуваемо. Почуття смутку зазвичай виникае через втрату або подiю, яку ми переживаемо як негативну, або просто через те, що нашi очiкування не справдились. Цей смуток може бути тимчасовим, тривати декiлька годин, днiв, а то й тижнiв, але коли це почуття подовжуеться у часi i змiнюе те, як ми вiдчуваемо, думаемо та дiемо, ми можемо зiткнутися з бiльш серйозною проблемою — Депресiею.
ДЕПРЕСІЯ
Коли почуття смутку стае патологiчним
Доктор Хуан Мойсес де ла Серна
Переклад Єлизавета Чийпеш
Тектiм редакцiйний
2019
“ДЕПРЕСІЯ: КОЛИ ПОЧУТТЯ СМУТКУ СТАЄ ПАТОЛОГІЧНИМ”
АВТОР:ДОКТОР ХУАН МОЙСЕС ДЕ ЛА СЕРНА
Переклад Єлизавета Чийпеш
1-е видання: жовтень 2019 року
© ДОКТОР ХУАН МОЙСЕС ДЕ ЛА СЕРНА, 2019
© Видання Tektime, 2019
Всi права захищенi
Поширюеться Tektime
https://www.traduzionelibri.it
Повне або часткове вiдтворення цiеi книги, ii включення до iнформацiйноi системи, ii передача в будь-якiй формi або будь-якими способами (електронне, механiчне або фотокопiювання, запис чи iншi способи) не допускаеться без попереднього письмово дозволу редактора. Порушення вищезазначених прав може бути злочином у сферi iнтелектуальноi власностi (стаття 270 та наступнi статтi Кримiнального кодексу).
Звернiться до CEDRO (Іспанський центр репрографiчних прав), якщо вам необхiдно скопiювати або вiдсканувати фрагмент цього твору. Ви можете зв’язатися з CEDRO через веб-сайт www.conlicencia.com або за телефоном 91 702 19 70 / 93 272 04 47.
ПОДЯКА
Хочу скористатися цiею можливiстю подякувати людям, якi зробили свiй внесок та сприяли втiленню цього тексту в життя, а особливо панi Майцi Марiн Валеро, психологу та вiдповiдальнiй за навчання в Іспанськiй Федерацii Паркiнсона, а також пану Феррану Падросу Блазкесу, професору Унiверситету Мiчоакана де Сан Нiколас де Ідальго (Мексика).
ПЕРЕДМОВА
У життi трапляються подii, позитивнi i негативнi, якi впливають на наш спосiб мислення та поведiнку, а також на те, як ми себе почуваемо.
Почуття смутку зазвичай виникае через втрату або подiю, яку ми переживаемо як негативну, або просто через те, що нашi очiкування не справдились.
Цей смуток може бути тимчасовим, тривати декiлька годин, днiв, а то й тижнiв, але коли це почуття подовжуеться у часi i змiнюе те, як ми вiдчуваемо, думаемо та дiемо, ми можемо зiткнутися з бiльш серйозною проблемою — Депресiею.
Присвячуеться моiм батькам
Змiст
РОЗДІЛ 1. СМУТОК (#ulink_ad29f773-707b-54de-ba1c-e037f4d812fe)
РОЗДІЛ 2. СКОРБОТА (#ulink_31a13cb6-09ba-54cd-a07f-3ad9b2896e20)
РОЗДІЛ 3. ДИСТИМІЯ (#ulink_e1154bb3-746f-5240-bd09-8388bd666e53)
РОЗДІЛ 4. СЕЗОННА ДЕПРЕСІЯ (#ulink_2c351355-942e-5ed2-96d4-b82105fb49bd)
РОЗДІЛ 5. ПІСЛЯПОЛОГОВА ДЕПРЕСІЯ (#litres_trial_promo)
РОЗДІЛ 6. КЛІНІЧНА ДЕПРЕСІЯ, ВИЗНАЧЕННЯ ТА СИМПТОМИ (#litres_trial_promo)
РОЗДІЛ 7. ПОХОДЖЕННЯ КЛІНІЧНОЇ ДЕПРЕСІЇ (#litres_trial_promo)
РОЗДІЛ 8. ЛІКУВАННЯ КЛІНІЧНОЇ ДЕПРЕСІЇ (#litres_trial_promo)
РОЗДІЛ 9. ДОГЛЯД ЗА БЛИЗЬКИМИ З ДЕПРЕСІЄЮ (#litres_trial_promo)
ПРО АВТОРА (#litres_trial_promo)
РОЗДІЛ 1. СМУТОК
Одна з проблем, з якою найчастiше можна стикнутися на консультацiях, стосуеться емоцiй, чи то через iх надмiрну активнiсть (у випадку стресу та тривоги), чи то через iх пригнiчення (у випадку смутку та депресii).
Але справа не лише в тому, що люди бiльш чутливi до цих проблем i тому частiше ходять на психотерапiю, а i в тому, що цi проблеми е найпоширенiшими серед усiх iнших проблем у галузi психiчного здоров’я.
Смуток — це стан, коли людина перестае вiдчувати себе “повноцiнною” або, принаймнi, “нормальною”. Вiн вважаеться однiею з основних емоцiй, разом iз щастям чи страхом.
Існуе багато причин, якi можуть породжувати смуток — вiд втрати коханоi людини до недосягнення бажаноi мети. Та, напевне, найбiльш серйозною е наявнiсть захворювання, особливо якщо воно невилiковне або хронiчне.
Взаемозв’язок мiж фiзичним та психiчним здоров’ям давно перестав бути темою для суперечок. Коли людина страждае вiд фiзичноi хвороби, це буде прямим чином вливати на ii настрiй, а це, в свою чергу, i на iншi аспекти характеру людини, включаючи ii вiдношення до себе та iнших.
Коли людина погано себе почувае, наприклад, страждае вiд хронiчноi хвороби, це може iстотно змiнити ii настрiй, i навiть ввести пацiента у стан депресii.
Але коли проявляються симптоми депресii, ситуацiя погiршуеться, оскiльки вони значним чином впливають на здоров’я, адже знижують якiсть життя людини, погiршують настрiй, а також послаблюють iмунну систему. І так пацiент потрапляе у порочне коло.
Чим гiрше ви почуваете себе фiзично, тим гiрше вам психологiчно, i чим бiльше депресивних симптомiв ви вiдчуваете, тим гiрше буде реагувати ваш органiзм. І тому замiсть того, щоб полегшити процес одужання, вiн буде йому перешкоджати.
Наслiдками цього порочного кола стануть загострення симптоматики та погiршення якостi життя пацiента, що знизить його здатнiсть перенести те, що з ним вiдбуваеться, i тим самим погiршить прогноз для даного пацiента порiвняно з тим, у котрого немае цих симптомiв депресii.
Саме тому дуже важливо виявити першi симптоми депресii, щоб мати можливiсть лiкувати iх якомога швидше i не дозволити депресii прогресувати i завдати подальшоi шкоди здоров’ю пацiента. Одна з проблем тут полягае саме у лiкуваннi, оскiльки iнодi фармакологiчне лiкування несумiсне з хронiчним захворюванням, тому потрiбно орiентуватися саме на психологiчну проблему, але скiльки людей, що страждають вiд хронiчного захворювання, мають депресiю?
Вiдповiдь саме на це питання шукали факультет охорони здоров’я населення коледжу Аль-Фарабi в Ер-Рiядi, а також вiддiл психiчного здоров’я факультету молодшого медичного персоналу Йорданського унiверситету Амману та вiддiл психiчного здоров’я онкологiчного центру iменi Короля Хусейна в Амманi разом з коледжем Аль-Фарабi, що у Ер-Рiядi та медико-хiрургiчним департаментом коледжу медичних сестер унiверситету iменi Короля Сауда в Ер-Рiядi (Саудiвська Аравiя). З цього приводу вони провели дослiдження, результати якого були опублiкованi в науковому журналi “Психологiя” [1].
У даному дослiдженнi взяли участь 806 пацiентiв, 45% з яких — жiнки, а iншi 55% — чоловiки. Усi вони страждали вiд хронiчного захворювання протягом мiнiмум останнiх шести мiсяцiв, хай то дiабет другого типу, ревматоiдний артрит, серцево-судиннi захворювання, рак або хвороби легенiв.
Тi, хто вже мав iсторiю попереднiх психiчних проблем, були виключенi з дослiдження.
Були використанi шiсть анкет, перекладених арабською мовою: Багатофакторна шкала сприйняття соцiальноi пiдтримки (Multidimensional Scale of Perceived Social Support) для аналiзу сприйняття соцiальноi пiдтримки пацiентiв, Друга шкала депресii Бека (Beck Depression Inventory-II, B.D.I-II) для оцiнки наявностi депресивних симптомiв, Шкала психологiчного стресу (Psychological Stress Measure, P.S.M.) для оцiнки рiвня тривожностi, анкета психологiчноi дiагностики C.O.P.E. Inventory для оцiнки здатностi контролювати стрес, Тест життевих орiентирiв (Life Orientation Test, LOT-R) для оцiнки рiвня оптимiзму та Шкала задоволення життям (Satisfaction with Life Scale) для оцiнки рiвня задоволення життям.
Результати показують, що у половини пацiентiв з хронiчними захворюваннями проявляються симптоми депресii, з них 27% — незначнi, а 31% — помiрнi.
Окрiм того, у половинi випадкiв данi пацiенти показували низький рiвень оптимiзму з помiрною здатнiстю контролювати стрес, незважаючи на високий рiвень задоволеностi життям, помiрний рiвень стресу та низький рiвень сприйняття соцiальноi пiдтримки.
Слiд мати на увазi, що результати були отриманi за допомогою анкет, якi заповнювали самi пацiенти, саме тому деякi результати виявилися кращими, нiж можна було очiкувати, як, наприклад, задоволенiсть життям або рiвень стресу.
Одним з обмежень даного дослiдження е саме населення, що стало його об’ектом, тобто були врахованi лише пацiенти вельми конкретноi популяцii, а саме жителi Йорданii, мiсця з дуже особливою культурою, релiгiею та самобутнiстю. А це означае, що необхiднi новi дослiдження, щоб можна було перевiрити, чи збережуться цi самi результати в iнших групах населення.
Окрiм того, у групi пацiентiв були настiльки розрiзненi дiагнози серйозних захворювань (як, наприклад, дiабет та рак), а також прогнози iх розвитку, що це могло вплинути на результати.
Краще було б вибрати одну групу хронiчних захворювань та спостерiгати за кiлькiстю пацiентiв, у яких проявляються симптоми депресii, оскiльки iнформацiя, отримана таким чином, мала б бiльшу екологiчну обгрунтованiсть.
Чи iснуе зв’язок мiж депресiею та рiвнем достатку?
Було дослiджено багато факторiв, якi могли б сприяти розвитку депресii або попередити його, а у випадку розвитку допомогти людинi побороти цей стан.
Мережа соцiальноi пiдтримки була одним iз головних факторiв, що сприяють як попередженню депресii, так i одужанню у випадку ii розвитку.
Вiдомо також, що iснують й iншi обставини, що сприяють розвитку депресii, такi як фiнансовi труднощi, емоцiйна втрата i навiть втрата роботи тощо.
Це можуть бути тригери, якi перейдуть у розумний перiод “жалоби”, або стануть хронiчними та переростуть у справжню глибоку депресiю.
Слiд мати на увазi, що депресiя мае три компоненти — емоцiйний, поведiнковий та когнiтивний, — фактори, що тiсно взаемопов’язанi мiж собою таким чином, що депресiя починае сама себе годувати i стае порочним колом, яке важко розiрвати без спецiалiзованоi терапевтичноi допомоги.
У разi прояву цих трьох факторiв, думки стають песимiстичними та катастрофiчними, здаеться, що вирiшити ситуацiю неможливо.
Але коли людина стикаеться з несприятливою реальнiстю, катастрофiчнi думки збiгаються з ii реальнiстю, тому цi негативнi думки пiдкрiплюються, що сприяе виникненню депресii. Тож чи iснуе зв’язок мiж депресiею та економiчним станом?
Вiдповiдь саме на це питання можна знайти завдяки доповiдi, що була опублiкована Мiнiстерством охорони здоров’я Пуерто-Рико у 2013 роцi [2].
У нiй були проаналiзованi рiзнi фактори, що можуть вплинути на наявнiсть депресii. Це було здiйснено в рамках бiльш широкого проекту з виявлення ризикованоi поведiнки серед населення вiдповiдно до програми Системи спостереження за поведiнковими факторами ризику (B.R.F.S.S.).
Для цього було проведено телефонне опитування шести тисяч жителiв, що становить 0,21% вiд загальноi кiлькостi населення, всi вони переважно iспаномовнi (98,5%), з них 64% — жiнки та 36% — чоловiки.
Так само були зiбранi данi за вiковими групами, рiвнем освiти учасникiв та iх економiчним доходом.
Результати показують, що люди у вiцi 45-54 та 55-64 рокiв — це тi, хто найбiльше страждае вiд депресii, досягнувши рiвня вiдповiдно у 25,7% та 30,7%. Це значно перевищуе рiвень депресii у наймолодшоi групи населення — вiд 18 до 24 рокiв, — що становить 5,9%.
Результати також показали, що люди, якi мають нижчий рiвень освiти (з незакiнченою освiтою), мають бiльш високий рiвень депресii порiвняно з тими, хто мае унiверситетську освiту: 21,3% та 14,4% вiдповiдно.
Звiт подiляе респондентiв на шiсть груп на основi iх економiчних доходiв: найбiльше страждають вiд депресii тi, хто отримують менше 15000 доларiв на рiк (23,2% групи), порiвняно з тими, хто отримуе понад 75000 доларiв на рiк (9,2% групи).
Одним з обмежень даного дослiдження, характерним для способу збору даних по телефону, е те, що деякi групи населення, якi з тих чи iнших причин не мають телефонноi лiнii, виключаються з дослiдження i тому роблять його необ’ективним, залишаючи частину населення, ймовiрно, з низьким економiчним рiвнем, недослiдженою.
Ще одне з обмежень дослiдження полягае в тому, що результати не розрiзняють тип депресii, чи це глибока депресiя, чи дистимiя.
Представленi данi не дозволяють проводити порiвняння мiж групами, що дали б можливiсть заглибитись у вiдмiнностi, виявленi мiж групами на основi проаналiзованих змiнних.
Незважаючи на вищезазначенi обмеження, необхiдно все ж вiдмiтити важливiсть результатiв, показавши основнi характеристики тих людей, якi найбiльше пiддаються депресii: низький рiвень освiти, вiк вiд 45 до 64 рокiв та низький економiчний дохiд.
І навпаки, люди, якi здаються найбiльш захищеними вiд депресii, — це молодь вiком вiд 18 до 24 рокiв, люди з вищою освiтою та тi, хто заробляе 35000-49999 та понад 75000 доларiв на рiк.
Тому, вiдповiдаючи на початкове запитання, можемо сказати, що все-таки iснуе зв’язок мiж депресiею та рiвнем доходiв, але цей зв’язок не прямий — чим бiльше грошей, тим менший рiвень депресii — як видно серед тих, хто заробляе вiд 50000 до 74999 доларiв на рiк, адже вони страждають вiд такого самого рiвня депресii, що i попереднi групи з нижчими доходами, зокрема тих, що заробляють вiд 25000 до 34999 доларiв на рiк.
Оскiльки дослiдження не входить до теоретичних оцiнок пояснень даного зв’язку, логiчно було б подумати, що стурбованiсть нестачею грошей може бути вирiшальною, а також доступ до бiльшоi кiлькостi та кращоi якостi ресурсiв, якi могли б запобiгти появi перших симптомiв депресii або полегшити iх до того, як вона набуде хронiчного характеру.
Яка цiна депресii у краiнах першого свiту?
Коли ми думаемо про депресiю, то зазвичай робимо це не у рамках суспiльства, в якому живемо, а у рамках особи, що страждае вiд цього стану.
Але це не той пiдхiд, який застосовують державнi органи, якi прагнуть оптимiзувати своi ресурси, розставляючи прiоритети в тому питаннi, як будуть розподiлятися кошти мiж рiзними службами та вiдомствами, чи будуть вони вкладенi в матерiали, чи в персонал, щоб мати змогу ефективнiше надавати власнi послуги.
Великий депресивний розлад, тобто клiнiчна депресiя, впливае в основному на психологiчне здоров’я пацiента, але зачiпае також i решту його щоденноi дiяльностi, бажання iсти та можливiсть спокiйно спати. На жаль, цей вплив поширюеться також на сiм’ю, колег та друзiв пацiента.
Цiлком нормально спостерiгати зниження академiчноi чи трудовоi продуктивностi, що при вищому рiвнi тяжкостi розладу може призвести до втрати роботи, друзiв i навiть партнера.
В даний час iснують рiзнi методи терапевтичного втручання — вiд психотерапii до фармакологiчних методiв та електроконвульсивноi терапii, коли вiдсутня адекватна реакцiя на медикаментозне лiкування.
Кожен iз цих видiв втручання потребуе роботи спецiалiзованого персоналу, розробки стратегii лiкування та центру, де воно буде здiйснюватись, що додае “витрат” органам регулювання та влади. Але яка вартiсть депресii в краiнах першого свiту?
Вiдповiдь саме на це питання шукали спiвробiтники Інституту епiдемiологii, соцiальноi медицини та систем охорони здоров’я, Ганноверська медична школа, Інститут загальноi практики, Франкфуртський унiверситет iменi Гете, та Інститут загальноi практики та сiмейноi медицини, Унiверситет Фрiдрiха-Шиллера-Йена (Нiмеччина), результати iх дослiдження були опублiкованi в науковому журналi “Дослiдження та лiкування депресii” (“Depression Research and Treatment”) [3].
У дослiдженнi брали участь сiмдесят лiкарiв нiмецькоi мережi охорони здоров’я, якi провели переоцiнку своiх пацiентiв з дiагнозом депресii, повiдомляючи про свое дослiдження та попередньо отримуючи iх згоду на участь у ньому. У кiнцевому пiдсумку в дослiдженнi взяли участь 626 пацiентiв, 75,7% — жiнки та 23,4% — чоловiки, що вживали заходiв у три пiдходи: у момент опитування про участь, через пiвроку та через рiк.
Вiд кожного учасника було зiбрано п’ять видiв даних: отриманi лiки, вiдвiдування лiкаря загальноi практики, вiдвiдування спецiалiста, отримана психотерапiя та кiлькiсть випадкiв госпiталiзацii, як i вартiсть усiх цих пунктiв, отримана зi стандартизованих таблиць, встановлених Федеральним управлiнням статистики.
Результати показують, що середня сума на одного пацiента з клiнiчною депресiею становить 3813 евро на рiк, без суттевоi рiзницi у вартостi для чоловiкiв та жiнок, хоча три четвертi тих, хто брав участь у дослiдженнi, були жiнки.
Макроекономiчнi показники у Нiмеччинi передбачають щорiчнi витрати на пацiентiв з депресiею у розмiрi понад 15,6 млрд евро.
Сума, на думку авторiв дослiдження, е надмiрною, незважаючи на те, що це найчастiший психологiчний розлад серед пацiентiв, якi приходять на консультацiю до спецiалiста. Тому автори пропонують проводити бiльш масштабнi втручання як у ранньому виявленнi захворювання, так i в пошуку нових i кращих технiк та методiв терапii, за допомогою яких можна зменшити кiлькiсть консультацiй, а особливо загальноi вартостi допомоги, яка необхiдна пацiентам з клiнiчною депресiею.
Отриманi результати все ж не повiдомляють про те, чи коштуе лiкування депресii бiльше або менше, нiж лiкування iнших психiчних чи навiть фiзичних захворювань. Саме тому неможливо оцiнити, чи е цi витрати надмiрними для органiв адмiнiстрацii, чи нi, та чи слiд надавати iм прiоритет перед iншими захворюваннями через великi витрати.
Все вищесказане показуе, що депресiя не е незначною проблемою як через ii наслiдки для пацiента, так i для його здоров’я, а також з економiчноi точки зору.
Але для встановлення дiагнозу та подальшого лiкування в першу чергу слiд вiдрiзнити цей стан вiд iнших явищ, яким теж притаманне почуття смутку, але якi не переростають у клiнiчну депресiю.
РОЗДІЛ 2. СКОРБОТА
Скорботою називають почуття смутку i погiршення настрою, що виникае як реакцiя на втрату близькоi людини. Це вважаеться “нормальною” фазою у людей, якi мали емоцiйний зв’язок iз померлим.
Одна з найбiльших дискусiй серед спецiалiстiв у галузi психiчного здоров’я, коли вони стикаються з реформою довiдкового посiбника з дiагностики та лiкування (D.S.M.¬V) [4], стосувалася вирiшення проблеми скорботи.
Цей довiдковий посiбник перiодично переглядаеться експертами, куди вони включають новi психопатологii та виключають iншi.
В останнiй, п’ятiй версii було внесено декiлька невеликих, але дуже суперечливих змiн. Одним з найважливiших питань було наступне: чи слiд розглядати скорботу як окремий стан чи як частину депресii?
Скорбота — це етап, який проходить людина пiсля втрати близького. Ранiше в деяких краiнах скорботу виявляли змiною вбрання або такими дiями, як неспання.
Скорбота мае не лише важливий особистий аспект, а й соцiальний, коли людина отримуе пiдтримку та спiвчуття родини i друзiв.
Коли людина переживае скорботу, вона вiдчувае пригнiченiсть та сум, втрачае бажання щось робити, втрачае навiть вiдчуття того, що вона робить... щось логiчне i нормальне в суспiльствi.
Проблема полягае в тому, що усi цi вiдчуття е також симптомами депресii або, як ii називають у психопатологii, великого депресивного розладу.
Деякi експерти зазначають, що якщо вони мають однаковi симптоми, це тому, що це та сама проблема зi здоров’ям. Іншi навпаки роздiляють цi два стани, оскiльки iснуе “причина, яка це виправдовуе”.
Ще одна тема дискусii з приводу скорботи полягае у тому, як довго вона мае тривати. В деяких культурах встановлено, що траур мае тривати один рiк, в iнших суспiльствах — це лише сiм днiв. Але одна справа — скорбота, а iнша — траур.
Перша стосуеться емоцiйного настрою у сiм’i, а друга — це соцiальний прояв, який може бути рiзним в залежностi вiд краiни та може тривати роками. Траур сам по собi не несе нiякого ризику для здоров’я людини, тому його подовження не е проблемою за умови, якщо це дотримання звичаiв суспiльства.
До довiдкового посiбника D.S.M.¬V було встановлено: якщо тривалiсть скорботи перевищуе два мiсяцi, ii слiд розглядати як клiнiчну депресiю. Наразi цей мiнiмальний перiод у два мiсяцi не дотримуеться, тому його можна дiагностувати та лiкувати з моменту появи симптомiв великоi депресii.
Ця змiна полягае в тому, щоб якнайшвидше реагувати на проблему психiчного здоров’я, таку важливу i поширену, як депресiя, без необхiдностi чекати два встановленi мiсяцi, як було ранiше.
Тому скорбота вважалася “простою перехiдною фазою”, яку проходять всi, коли втрачають близьку людину. Але ми все одно повиннi “стежити за собою”, щоб упевнитись, що симптоми не стали настiльки значними, що можуть приховувати справжнiй великий депресивний розлад.
Необхiдно мати на увазi, що, у будь-якому випадку, для подолання скорботи важливо мати соцiальну пiдтримку родини та друзiв, якi розумiють ситуацiю та зможуть бути поряд з людиною, поки вона переживае цей перiод, щоб вiн пройшов нормальним чином.
РОЗДІЛ 3. ДИСТИМІЯ
У бiльшостi з нас в якийсь момент нашого життя наставала темна смуга, етап, коли нам не хочеться нiчого робити, ми вiдчуваемо апатiю i зневiру, будь-яка проблема може нас здолати i ми не можемо “пiднятися”. Але з часом все вирiшуеться, i ми вiдновлюемо свiй попереднiй стан. Однак якщо ви вiдчуваете, що “темна смуга” тривае роками, можливо, ви страждаете вiд розладу, що називаеться дистимiею.
Дистимiя — це вид емоцiйного розладу, при якому в людини проявляються симптоми хронiчноi депресii, що тривають бiльше року у дiтей та пiдлiткiв та бiльше двох рокiв у дорослих. Дистимiя називаеться ранньою, якщо проявляеться до 21 року, та пiзньою, якщо проявляеться пiзнiше.
Симптоми розладу легкi або помiрнi, вони не мають достатньоi iнтенсивностi, щоб вважатися епiзодом депресii — необхiдною умовою для дiагностики великого депресивного розладу.
Згiдно з дослiдженням ESEMeD-Espa?a, проведеного спiльно з Вiддiлом дослiджень i розвитку психiчного здоров’я, Сант-Джоан-де-Деу-Сервейса в областi психiчного здоров'я, мiсто Сант-Бой-де-Льобрегат, та мiським iнститутом медичних дослiджень у Барселонi (Іспанiя), результати якого були опублiкованi в науковому журналi “Клiнiчна медицина” (“Clinical Medicine”) [5], дистимiя — це третiй за поширенiстю психiчний розлад у населення Іспанii, що вражае майже 1,5% громадян щороку. На вiдмiну вiд iнших психологiчних розладiв, iснують важливi вiдмiнностi в розподiлi населення за статтю дистимii, адже вона вражае до п’яти разiв бiльше жiнок, нiж чоловiкiв.
Причини розвитку дистимii поки що вивченi недостатньо, ii пояснюють змiною певного типу нейромедiаторiв, що називаеться серотонiном. Вiн вiдповiдальний за управлiння емоцiями та цiннiсними судженнями. Аналогiчно, причиною виникнення дистимii може бути тривалий стрес та особистiснi фактори.
Серед найчастiших скарг, що приводять людину в кабiнет спецiалiста з цього приводу, ми можемо виявити наступнi ознаки дистимii:
- Пригнiчений або дратiвливий настрiй (у випадку дiтей та пiдлiткiв).
- Втрата iнтересу до речей, якi ранiше були приемними.
- Почуття провини, недооцiнювання самого себе.
- Сприйняття себе як “сумного” або “пригнiченого”.
- Довготривалiсть подiбного стану.
До всього вищесказаного, при встановленнi дiагнозу необхiдно також дослiдити наявнiсть наступних симптомiв дистимii:
- Змiна апетиту (може виникати як надмiрний, так i недостатнiй апетит).
- Низький рiвень енергii та втома.
- Низька самооцiнка.
- Проблеми з концентрацiею та прийняттям рiшень.
- Розлади сну (надмiрна кiлькiсть сну або його нестача).
- Хронiчнi та постiйнi симптоми, легшi, нiж симптоми депресii.
З цього можна зробити висновок, що дистимiя — хвороба тиха, яка мае слабку симптоматику, може протiкати непомiтно, в багатьох випадках важко встановити момент ii початку. Окрiм того, перш нiж встановлювати дiагноз дистимii, слiд виключити iншi причини, якi можуть стояти за цим, наприклад, фiзичнi захворювання (такi як гiпотиреоз) або прийом медикаментiв (певнi види лiкiв можуть виправдовувати подiбний стан).
Також слiд бути особливо уважним при встановленi дiагнозу, щоб вiдрiзнити дистимiю вiд iнших розладiв з подiбними симптомами, наприклад, вiд рецидивуючого короткого депресивного розладу або депресивного розладу особистостi.
У першому випадку спостерiгаються рецидивуючi депресивнi розлади протягом усього життя, але вони е епiзодичними та поодинокими, а також показують бiльш серйозну симптоматику.
Що стосуеться депресивного розладу особистостi, то це постiйна особливiсть людини, тодi дистимiю можна дiагностувати, якщо вона мала пiзнiй початок.
Незважаючи на вищезазначене, слiд вiдмiтити, що дистимiя зазвичай виникае разом з iншими як фiзичними, так i психологiчними розладами. Серед перших — хронiчний бiль, фiбромiалгiя та синдром подразненого кишечника; серед психiчних розладiв дистимiю найчастiше супроводжуе клiнiчна депресiя (у 40% випадкiв), яку тодi називають подвiйною депресiею, а також тривожними розладами, зокрема тривожним кризовим неврозом.
Пiсля того як буде встановлено своечасний дiагноз, необхiдно назначити таке лiкування, щоб людина вiдновила “нормальний” настрiй, той, який був у неi до дистимii. Застосовуються наступнi методи психологiчноi терапii:
- Когнiтивнi види психотерапii, спрямованi на надання необхiдних iнструментiв для роботи з щоденними потребами, а також для боротьби з негативними думками про себе, навколишнiй свiт чи майбутне (стовпи депресивного мислення).
- Поведiнковi види психотерапii, спрямованi на пiдвищення активностi пацiента, надання йому приемних переживань, пiдвищення його самооцiнки та почуття незалежностi. Проводиться також робота з технiками релаксацii для контролю стресу.
- Психоаналiз як метод самопiзнання, який дослiджуе психологiчнi травми, що вiдповiдають за симптоми дистимii, причиною яких е стосунки, встановленi на раннiх етапах життя.
Окрiм перерахованого, цi психотерапii зазвичай супроводжуються фармакологiчним лiкуванням пiд медичним наглядом, коли призначаються антидепресанти, якi у випадку деяких пацiентiв будуть прийматися протягом усього життя.
Серед заходiв, якi можна вжити для попередження дистимii, можна видiлити:
- Щодня займайтеся певним видом помiрних фiзичних навантажень, навiть якщо це просто ходьба, бажано на свiжому повiтрi.
- Дотримуйтесь правильного режиму харчування, уникайте жорстких чи тривалих дiет.
- Щодня дотримуйтесь помiрного рiвня активностi (роботи/навчання), при якому ви будете вiдчувати себе корисним у тому, що робите, уникаючи стресових ситуацiй.
- Пiдтримуйте соцiальнi вiдносини, будь то сiмейнi чи дружнi, змiцнюйте якiснi емоцiйнi стосунки.
- Спiть близько восьми годин на день (цей перiод може варiюватись в залежностi вiд вiку), тобто достатньо, щоб сили органiзму могли вiдновитись та ви могли належним чином працювати наступного дня.
РОЗДІЛ 4. СЕЗОННА ДЕПРЕСІЯ
Вiдчувати сонливiсть та спад енергii в першi днi новоi пори року — це нормально. Особливо якщо настае холодний сезон. Але якщо цi та iншi симптоми залишаються i пiсля декiлькох перших днiв, ми можемо мати справу з сезонною депресiею.
Безумовно, у вашому органiзмi в деякi перiоди року вiдбудуться змiни, особливо в умовах змiн пiр року, хоча ми, як правило, пов’язуемо це зi зниженням температури та пiдвищенням вологостi, коли наближаеться зима, або пiдвищенням температури та зниженням вологостi повiтря, коли наближаеться лiто.
Може виникнути сонливiсть або зниження iнтересу до виконання щоденних завдань, у деяких випадках навiть настiльки, що здаеться, нiби нам для цього не вистачае енергii.
Поки що це нормальний i природний процес адаптацii до нових свiтлових i температурних умов, що характернi для даноi сезонноi змiни. Але якщо цi симптоми залишаються, або з’являються iншi новi симптоми, ми можемо мати справу iз сезонною депресiею.
Технiчним термiном для цього спаду е “сезонний афективний розлад”, вiн описуе змiни настрою, пов’язанi iз сезонними змiнами, особливо частi восени та взимку.
Цей розлад вражае переважно жiнок, у яких зазвичай спостерiгаеться бiльша частота змiни настрою; i у молодих людей, оскiльки iх органiзм знаходиться в безперервному процесi дозрiвання та змiни.
Розповсюдженiсть даного розладу серед населення свiту нерiвномiрна, це обумовлено ефектом свiтла, тобто положення Землi щодо Сонця, що меншою мiрою впливае на населення, яке живе поблизу екватору, адже воно отримуе бiльшу кiлькiсть свiтла протягом року. Частота випадкiв сезонного афективного розладу збiльшуеться по мiрi наближення до дальнiх широт, адже цi регiони зазнають великих змiн у кiлькостi сонячного свiтла, яке вони отримують протягом року.
Прикладом цього може бути те, що вiдбуваеться на полюсах, де протягом довгоi зими пiвроку нiч без дня, тодi як влiтку, яке тривае решту пiвроку, – безперервний день без ночi.
До найпоширенiших симптомiв, якi зазвичай виникають у першi днi змiни пори року, i можуть бути пов’язанi з виникненням сезонного афективного розладу, можна вiднести:
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=48773788) на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.