Спецiалiст
Сергiй Залевський
Макс Шнiтке #3
Макс i його подруга живуть, вчаться, заробляють кредити – загалом, як усi громадяни в Спiвдружностi. Новi знання, новий просунутий космiчний корабель – герой розвиваеться i рухаеться до новоi мети. Не все проходить у нього гладко i просто – мiсцеве суспiльство розважливiше i жорсткiше до пересiчних громадян, нiж на Землi. Повсюдне застосування зброi для з'ясування стосункiв тут норма – Дикий Захiд в космiчних масштабах. Несподiвано для себе землянин отримуе надприроднi здiбностi до операцiй з неживою енергiею. Зрозумiвши, який дар пiднесла йому доля, Макс починае розвивати його, що у багатьох випадках рятуе йому i його жiнцi життя. Усе це тiльки пiдштовхуе героя до удосконалення нових здiбностей…
Сергiй Залевський
Спецiалiст
Наш сучасник Макс Шнiтке в далеких свiтах зоряноi Спiвдружностi продовжуе нове життя далеко вiд своеi першоi батькiвщини. Торговий Союз Брилар – так називаеться держава, яке надае йому громадянство i можливiсть почати це життя. Важка, але прибуткова професiя технолога по обробцi сумiшей дозволяе йому непогано заробляти. В ходi своiх подорожей у новому свiтi вiн нерiдко стикаеться з непередбаченими складнощами своеi професii i рiзними любителями легкоi наживи. Високий рiвень знань, надiйний корабель i професiйнi навички допомагають йому кожного разу знаходити вихiд iз складних ситуацiй. Доля прихильна до нього – тут вiн знаходить свою жiнку – маленьку рудоволосу красуню на iм'я Юлi – далi вони вирiшують розвиватися разом. Парочка вчиться, лiтае, заробляе кредити – як усi люди в цiй Спiвдружностi. Не все проходить гладко i красиво, але у них е мета, i заради неi вони додаватимуть максимум зусиль, особливо Макс – наш головний герой.
(Другу частину пригод Макса Шнiтке читайте в книзi «Громадянин»)
Глава 1
Новий день розпочався з того, що Юлi захотiлося оглянути «Фортер» – невгамовна любителька лiтаючих штучок не вiдв'язалася вiд хлопця, доки вiн не дав iй таку можливiсть. Красуня пропала усерединi кораблика на пiвгодини – що вона там весь цей час робила, для технолога залишалося загадкою. Вже якщо його самого бортовий мозок корабля iгнорував, оскiльки навичок, необхiдних для того, щоб управляти кораблем у нього доки не було, то, що могло так затримати руду усерединi, нiяк не укладалося у хлопця в головi. Нарештi, цiкава панi вийшла зi шлюзу i попрямувала до партнера:
– Цей штучний розумник там занадто зухвалий – ось вивчу шостий ранг i проведу з ним виховну роботу – подруга мило хмурила личко i скривджено дула губки.
– А що ти хотiла там взагалi то? Навичок немае, знань теж – одна нейромережа пiдходить тiльки пiд вимоги системи – думала убити це диво iнженерноi думки своею рудою зачiскою?
– Багато ти розумiеш… – задумливо дивлячись на шлюз «Фортера», вiдповiла подруга – лiжко там звичайно трохи краще нiж в «Белзi»,… iх там навiть два, хi-хi… Цiкаво, для чого iх два?
– Тому, що екiпаж може складатися з одного або двох пiлотiв – ось вивчиш шостий ранг, сама все зрозумiеш. Все, давай збиратися – пора повертатися додому на планету, ти адже пам'ятаеш наш план по навчанню?
– Так, звичайно – ти говорив, що е якийсь варiант, який нам допоможе з шостим рангом.
Зiбралися швидко: усi повсякденнi речi залишилися на планетi, так що, швиденько щiльно поснiдали i висунулися на льотну палубу станцii. Руда знову стала наполягати на спуску на планету в орбiтальному лiфтi, тому сiли на внутрiсистемний бот, який курсував мiж корпоративною станцiею «Грантуш-1» i торговою «Лайна-С02», до якоi був приеднаний цей величезний девайс. Заплативши тисячу кредитiв за двох, годину витрiщалися по сторонах, пiдключившись до зовнiшнiх сенсорiв бота, поки той пихкав по маршруту. Особливо було цiкаво дiвчинi: хлопця картини внутрiсистемних i орбiтальних замальовок вже не чiпляли – первинний iнтерес вичерпався. Але на подругу хаотичний рух рiзнокалiберних кораблiв справляв незабутне враження, i вона щось зосереджено бурмотала час вiд часу – ймовiрно, давала усьому побаченому свою жiночу оцiнку.
Проiзд на орбiтальному лiфтi коштував всього чотириста кредитiв з носа – заплативши за двох, парочка всiлася на вiльнi мiсця, i через деякий час вони вiдчули, що платформа прийшла в рух. Сам лiфт був круглим майданчиком близько ста метрiв в дiаметрi, який плавно опускався вниз з невеликим, плавним прискоренням. Фахiвець помiтив, що конструкцiя не мала нiяких бiчних тросiв, тяги i тому подiбних речей – пiдйом на орбiту i спуск на планету здiйснювався за допомогою потужних антигравiв. Цю iнформацiю вiн встиг засвоiти ще на станцii у своi першi днi перебування в ТС Брилар, вивчаючи рiзнi новини в мiсцевiй iнфомережi. Тодi йому все було дуже цiкаво, i вiн поглинув у той час багато цiнного i не дуже матерiалу з мережi.
Так от, попри те, що скрiзь стверджувалося, що цi конструкцii надзвичайно надiйнi i вiдсоток вiдмов там майже нульовий, оскiльки дублювання двигунiв перекривало навiть неймовiрну випадковiсть поломки майже половини антигравiв одночасно – все одно, земляниновi цей транспортний засiб не подобався. Сам собi вiн цього не мiг пояснити – швидше за все, його обтяжувала велика маса людей навколо нього в одному мiсцi – уся внутрiшня частина майданчика була забита комфортними крiслами, де сидiли розумнi, подорожуючi з ним разом. Вiльними були тiльки пiдходи до оглядових вiкон – десь близько двох метрiв по колу майданчика.
Приблизна кiлькiсть гуманоiдiв, що одночасно перевозяться, складала близько шести тисяч пасажирiв – усi щось говорили, жували, ходили туди-сюди до вiкон i назад – загалом, ця маса людей створювала постiйний низький гул. Ось саме це i не подобалося Максу на пiдсвiдомому рiвнi: велике скупчення людей на невеликiй дiлянцi. Тому вiн вiддавав перевагу регулярним рейсовим шатлам – там було затишнiше i тихiше, оскiльки зазвичай, цi кораблики перевозили вiд десяти до сорока розумних, залежно вiд моделi i популярностi маршруту. Цього разу вiн пiшов назустрiч побажанням подруги, але ця поiздка тiльки затвердила його небажання в майбутньому користуватися лiфтами.
А сама Юлi, мiж тим, не сидiла на мiсцi, постiйно перемiщаючись мiж оглядовими вiкнами, вибираючи собi кожного разу нову точку огляду. Їi зовнiшнiй вигляд говорив про те, що вона дуже задоволена тим що вiдбуваеться – хлопець подумки похвалив себе, що врахував побажання своеi обраницi – дрiбниця, а приемно. Оскiльки тривалiсть спуску платформи складала близько шести годин, то технолог всiвся зручнiше в порожне крiсло i зайнявся найкориснiшою справою в цiй ситуацii – став нахабно спати. Прокинувся вiд поштовхiв своеi супутницi, яка докiрливо дивилася на нього:
– Макс, як ти мiг таке проспати – це таке захоплююче i красиве видовище, особливо, коли платформа пройшла шар хмар, i внизу вiдкрився вид на планету – просто чарiвно. Спочатку все було дрiбним, потiм, поступово проявлялися усi новi i новi деталi, дуже красиво i цiкаво. А ти увесь час проспав – соня ти мiй коханий – погладила волосся чоловiка i нiжно поцiлувала в лоб.
– Я радий, що тобi сподобалося, але бiльше я на ньому не поiду – менi тут некомфортно якось. І взагалi, менi прийшла в голову генiальна думка: пiднiмемо шостий ранг i купимо собi особистий шатл – грошi у нас е, обое пiлоти – не будемо нi до кого i нi до чого прив'язанi. Захотiв – спустився, захотiв – пiднявся,… як тобi така iдея?
– Я тiльки за! – пiдтримала подружка – а мiсця в ангарi хоч вистачить ще на один малий корабель?
– Взагалi, як тiльки вивчимо шостий ранг, вiдразу продамо «Белз» – тодi мiсця точно вистачить, вiн свое вiдслужив для нас – пора рухатися далi.
Фахiвець, якого порекомендував iм вiйськовий лiкар зi станцii постачання 12-го флоту, вiдгукнувся на виклик вiдразу:
– Слухаю, хто це? – голос був трохи невдоволений, але вiдступати було не можна, i технолог представився.
– Здрастуйте шановний Трент, менi порадили до вас звернутися з приводу експериментальних методiв прискореного вивчення баз знань… – завершити фразу йому не дали.
– Хто порадив? Цей старий хрiн з горба пiд назвою «Лайна-Б04», так?
– Гм… взагалi то, так – вiн,… тiльки я б не сказав, що вiн такий старий, як… – знову його перервали.
– Усi питання особисто у мене – не люблю спiлкуватися з розумними на серйознi теми таким ось чином, лови координати i пiдходь прямо зараз – поговоримо – i тут же вiдключився.
– Який цiкавий типаж, увесь такий рiзкий i нетовариський – доведеться йти знайомитися живцем.
Попередив свою дiвчину, що йде у справах i вiдправився в дорогу – нейромережа послужливо малювала маршрут найбiльш оптимального просування до точки призначення.
– Ось чому усi серйознi, у вiцi доктора такi схожi один на одного? – ставив собi питання наш герой, здалека пiзнавши свого майбутнього спiврозмовника по голосу.
І хоча, враховуючи рiвень тутешньоi медицини, можна було значно омолодити свiй зовнiшнiй вигляд, цей iндивiдуум був типовим уособленням лiкаря з великим стажем: неспокiйний, але уважний погляд, якийсь медичний прилад в руках i акуратний бiло-зелений комплект медичного одягу – не комбiнезон. Гуманоiд явно нервував – крутився по своему сектору, де Макс налiчив десяток просунутих медичних капсул звичноi яйцевидноi форми, i ще п'ятiрку незрозумiлих медичних агрегатiв. Останнi чимось нагадували йому знайдену колись медичну капсулу древньоi раси Де’галiр, яку у нього потiм красиво вiджала держава. Очевидно, доктор чекав його, оскiльки помiтно пожвавився, коли той представився.
– Ще раз здрастуйте Трент, я домовлявся про зустрiч пiвгодини назад. Мене цiкавить прискорений метод вивчення деякоi кiлькостi баз, причому я такий не один – така ж проблема у моеi жiнки. Менi вас посилено рекомендували, як висококвалiфiкованого фахiвця з…
– Досить, досить – я суть зрозумiв – знову обiрвав землянина мiсцевий ескулап. Давай я тобi поясню, на що ти хочеш пiдписатися разом зi своею подружкою. По-перше, це добровiльна згода на участь в моiх експериментах, i не потрiбно так блiднути – експерименти якраз з цiеi тематики – прискорення навчання. Я працюю тiльки з добровольцями, i якраз зараз е вакантнi мiсця.
Землянин оглядiвся ще раз – навкруги окрiм нього i лiкаря нiкого бiльше не було.
– По-друге, не сподiвайся, що тобi платитимуть за участь в експериментальнiй програмi – тут все якраз навпаки – платить пiддослiдний, ха-ха-ха.
Хлопець вiдразу якось напружився i став прикидати, як швидко вiн зможе звiдси втекти, якщо справа прийме поганий оборот – цей маневр був помiчений лiкарем i вiдразу присiчений:
– Розслаб мускулатуру, малюк – все пiд контролем – повна безпека i здоров'я гарантуеться. Хоча, якщо що, то вiдразу швиденько пiдлiкую, ха-ха-ха… жарт. Все-все, не потрiбно так явно блiднути, просто у мене тут вже декiлька днiв застiй – перевелися пацiенти-добровольцi, ось я тому i такий трохи нервовий.
– Продовжимо… щодо оплати – доба участi в експериментi – двi тисячi кредитiв, згоден?
– Гмм, взагалi то, хотiлося б спочатку дiзнатися, що я отримаю за цi грошi.
– А яке у тебе взагалi стоiть завдання – скiльки i чого потрiбно вивчити тобi i твоiй подрузi? Якi у вас нейромережi, показники iнтелекту i коефiцiенти засвоення знань? Давай, розпочни з себе – викладай, а я доки подумаю i дам вiдповiдь на твое закономiрне питання.
– Особисто у мене показник iнтелекту з нейромережею i iмплантами 567 одиниць, мережа сьомого поколiння, коефiцiент засвоювання 2,8. Вимагаеться вивчити швидко двадцять чотири бази п'ятого рангу, i е ще двадцять двi бази шостого рангу. Хоча, вивчити потрiбно бiльше – десь п'ять десяткiв баз шостого рангу. У дiвчини ситуацiя така: КІ-501, КЗ-1,9, вимагаеться вивчити тридцять чотири бази шостого рангу. Хоча в принципi, увесь шостий ранг нам учити не потрiбно – критично, потрiбно близько двох десяткiв приблизно, на першому етапi. Ось так ось, що скажете?
Доктор Трент трохи здивовано поплескав очима, вислухавши цю тираду вiд хлопця i зробивши застережливий знак рукою, взявся за своi розрахунки – погляд поплив – очевидно, зараз вiдбувалася посилена розумова робота. Так тривало декiлька хвилин, поки вiн не повернувся в нормальний стан:
– Тi двадцять чотири бази п'ятого рангу при тобi? – приголомшив несподiваним питанням, i дочекавшись пiдтвердження вiд землянина, продовжив:
– Враховуючи такий високий iндекс засвоення, пропоную провести тестовий експеримент, а за його результатами я зможу дати остаточну вiдповiдь на твое питання. Хоча, заздалегiдь можу тобi сказати, що твiй пакет п'ятого рангу зможу тобi розiгнати за тиждень – максимум за вiсiм днiв. Влаштовуе?
Наш герой абсолютно очманiв вiд таких термiнiв: Юлi учила вiсiм баз за стандартний десятиденний термiн десятиразового розгону – цифра, яку йому озвучив цей учений, йому подобалася. І бентежила одночасно – якось все гладко виходило, де каверза?
– Влаштовуе, звичайно, тiльки хотiлося б поцiкавитися, де тут собака зарита: якщо все так красиво i прекрасно, де бажаючi?
– Нiчого нiде не зарито – якi дурницi, а вiдповiдь проста – постефекти.
– Гмм, а детальнiше будь ласка, шановний Трент. Ви не переживайте, я зацiкавлений у ваших послугах – не втечу… напевно… розповiдайте.
– Ну, раз так, то слухайте: розкривати своi методи до кiнця не буду, а скажу лише про погане. У переважнiй бiльшостi випадкiв у пацiентiв при виходi з розгону спостерiгаються ознаки втрати орiентацii, сильна нудота i блювота. Що цiкаво, так це майже повна вiдсутнiсть головних болiв – цi наслiдки спостерiгаються украй рiдко. Негативнi чинники тривають до двох дiб пiсля закiнчення процедури, частково можуть бути полегшенi вiдновними процедурами вiдразу пiсля закiнчення розгону. Сама процедура безкоштовна для добровольцiв – закiнчив короткий монолог ескулап.
– Мдя – задумливо дивився на того наш герой – зрозумiло, чому немае цих самих добровольцiв – хто ж захоче за своi грошi двi доби не вiдходити вiд туалету, та i ще ця втрата орiентацii – це взагалi, шок!
На доктора було боляче дивитися – вiд переживань, що у нього знову зриваеться наукова робота, той червонiв i блiднiв, з благанням в очах поглядаючи на пацiента, що наразi замислився.
– Не переживайте так, Трент, я згоден, менi дiватися нiкуди. Як мовиться, патова ситуацiя. Давайте починати – кидайте номер рахунку i суму, тiльки попереджу свою половинку, щоб не переживала марно.
Сплатив рахунок на тридцять двi тисячi кредитiв, вiддав фахiвцевi контейнер з базами i лiг в капсулу: цього разу сильно переживав – все-таки це експеримент на ньому самому, а не звичайний розгiн. Свiдомiсть померкнула i вже звично вiдключилося. Пробудження його не порадувало: все було саме так, як описував доктор – нудило i тягнуло блювати, але найнеприемнiше було те, що землянин не мiг визначити свое мiсце розташування в просторi. Розумом вiн розумiв, що лежить в капсулi, але органи чуття це не квапилися пiдтверджувати. Краем ока помiтив темний силует на тлi простору, що крутиться навколо, який щось йому говорив – спробував зрозумiти, що вiд нього хочуть – не вийшло. Тут, мабуть, запустилася та сама вiдновна процедура, тому як вiн знову провалився в сон. Повторне пробудження було трохи легше: стеля над ним вже не крутилася, а тiльки злегка сiпалася – цiкаве видовище. Знову почув смутно знайомий голос – пiзнав того ученого, який засунув його сюди:
– Я бачу, що тобi трохи краще – спробуй вилiзти самостiйно з капсули, якщо потягне на блювоту – не стримуйся – повинно полегшати вiдразу.
Технолог з третьоi спроби змiг сiсти в капсулi, потiм дочекався, коли навкруги все зупиниться i перевалився через край «яйця» на пiдлогу. Тут його скрутило зсередини i вирвало жовчю – за час знаходження в капсулi, уся iжа давно перетравилася, i там було порожньо. Проте тут же стало значно легше. Трохи вiдсапавшись i обтершись, видавив з себе питання:
– Скiльки?
– Вiсiм дiб майже, без пари годин – усi двадцять чотири бази повнiстю – док вiдразу зрозумiв питання пацiента. Землянин тут же перевiрив його твердження – залiз в нейромережу в каталог баз i посмiхнувся: все було вивчено на 100 %.
– Уф, вiдмiнно док, я задоволений – нiяких претензiй, продовжуватимемо. Що скажете щодо шостого рангу?
– Якщо у такий спосiб, то за десять днiв ти засвоюватимеш три бази максимум.
– А що, е ще якийсь спосiб? – незважаючи на постефекти i кислий запах вiд блювоти, у хлопця прорiзався iнтерес.
– Кхе, ке, ти розумiеш, Макс, цей спосiб розгону ще нi на кому не тестувався – я пiдготував тiльки теоретичну основу, там все складнiше для пацiента, хоча наслiдки мають бути тi ж i посилення негативних реакцiй я не планую. Намагаюся наблизитися до вiйськових технологiй – менi здаеться, я намацав потрiбний вектор розвитку моiх дослiдiв – голос ученого тремтiв вiд нетерпiння i дослiдницького азарту.
– Я не почув найголовнiшого, док.
– Ах так,… так от, укладаю тебе в експериментальну капсулу – ось тi, що стоять в кутку окремо вiд iнших, ти iх помiтив, коли входив сюди, так. Ага… – значить, укладаю на мiсяць – оплата та ж, ти вже вибач, гм, хiмiя дорога… гм, гм. По результату буде приблизно так: мiнiмум шiстнадцять баз шостого рангу за стандартний мiсяць, потiм, такий же мiсяць на вiдновлення i утворення нейронних зв'язкiв в мозку. Постефекти прогнозую тi ж на двi доби вiдкату,… ось так от, цiкавить?
– Док, я подумаю i дам вiдповiдь через тиждень – менi зараз важко думати.
– Так-так, звичайно, чекатиму.
Оцiнюючи свiй стан, зрозумiв, що без чужоi допомоги додому не добереться – викликав подругу на допомогу. Дiвчина увiрвалася в примiщення буквально через десять хвилин, розпалена, з виблискуючими очима – шукала винуватця, на кому б вiдiгратися:
– Де цей мерзенний лiкарисько, зараз я його лiкуватиму своiми методами, де цей лабораторний щур?
Мабуть у Трента вже був досвiд спiлкування з розгнiваними родичами пацiентiв, оскiльки в медичному секторi його не спостерiгалося – швидше за все, сховався в якiй-небудь капсулi або будцi вiд рудоi воячки. Залишок дня i увесь наступний день наш герой жив поряд з туалетом – нудота i блювота переслiдували його постiйно, харчування перетворювалося на тортури – поглинена iжа тут же просилася назовнi. Юлi крутилася бiля свого коханого, як молода мама бiля немовляти. Нарештi, до вечора другого дня хлопця вiдпустило, i вiн змiг нормально поговорити з подругою.
– Максик, рiдний, хiба воно того вартуе, щоб ось так ось мучитися?
– Сама подумай, двi доби нудоти i голодноi дiети за вивчення шiстнадцяти баз шостого рангу – як на мене, то вартуе – я, напевно, погоджуся на мiсячний експеримент. Навiть може i на два – подивимося, якi будуть результати пiсля першого. Іншi бази учитимемо на «Фортерi» – там е медична капсула шостого поколiння – пiднiматимемо в стандартному розгонi по десять дiб кожен по черзi. А у цього ученого пiднiмемо тiльки першочерговi навички. Я б запропонував роздiлити мiж нами навички, але не хочу тобi таке пропонувати, оскiльки не зможу дивитися на твоi муки пiсля такого експериментального навчання.
– Нi, куди ти, туди i я – разом, так разом. Невелика бiда – два днi поголодувати, як-небудь переживу. Тiльки потрiбно розтягнути за часом цей процес – якщо ми одночасно вилiземо з капсул, то хто за нами догляне, такими нудотними i смердючими, ха-ха-ха.
– Тодi давай зробимо так: ти йдеш першою, розрахуемо так час початку, щоб у будинку був твiй брат – дiзнайся у нього, коли його вiдпустять в наступне звiльнення. Потiм, з вiдставанням на декiлька дiб, ляжу я, i коли вилiзу, ти вже будеш в нормi i доглянеш за своiм чоловiком, а?
– Добре, сьогоднi ж дiзнаюся.
– Тодi завтра складемо список баз, якi нам потрiбно купити для вивчення. І попередь свого брата, щоб вiн по своiй запальностi чого-небудь докторовi не наробив, коли буде тебе з капсули дiставати, хе-хе.
Наступного дня, коли Юлi все обговорила з Кломом, технолог сходив у вiддiлення «ТСБ-нейро» за знаннями – придбати передбачалося величезну кiлькiсть чипiв – все бралося «на вирiст», так би мовити, капiталовкладення в майбутне. Для Юлi визначили порядок розвитку такiй: пiлот з навичками самостiйного ремонту i обслуговування, за сумiсництвом, оператор дроiдiв – погонич. Список вийшов таким:
1. Пакет «Пiлотування малих космiчних кораблiв» 6-й ранг – 7 баз, 3 306 114 кр.
2. Пакет «Технiк по обслуговуванню малих космiчних кораблiв» 6-й ранг – 10 баз, 4 737 726 кр.
3. Пакет по дроiдам i iх обслуговуванню(збiрний) 6-й ранг – 5 баз, 2 752 520 кр.
4. Пакет по медичним капсулам i медицинi(вибiрково) 6-й ранг – 4 бази, 2 642 950 кр.
5. Захиснi скафи 6-й ранг, 482 800 кр.
6. Мобiльнi енергоустановки 6-й ранг, 499 800 кр.
7. Тактика i взаемодiя в пустотних операцiях 6-й ранг, 422 360 кр.
8. Ручна зброя 6-й ранг, 412 260 кр.
9. Управлiння малими бойовими пiдроздiлами 6-й ранг, 442 440 кр.
Технолог помiтив, що без знижки, яку йому дали на базi 12-го флоту, сума виросла майже на третину – не слабо так, подумав землянин, i перевiв менеджеровi суму загального пiдсумку 15 698 970 кредитiв Спiвдружностi. Божевiльнi грошi, констатував вiн iз здриганням – адже це ще не усе – тепер потрiбно i про себе коханого подумати, i скинув менеджеровi свое замовлення. Оскiльки частина баз у нього вже була, то належало тiльки докупити те, що йому могло згодитися в найближчому i вiддаленому майбутньому. Вийшло так:
1. Пакет «Видобуток ссм в космосi» 6-й ранг – 6 баз, 1 988 110 кр.
2. Пакет «Збагачення ссм» 6-й ранг – 6 баз, 2 332 440 кр.
3. Пакет «Інженерна справа» (вибiрково) 6-й ранг – 3 бази, 1 220 800 кр.
4. Пакет по дроiдам i iх обслуговуванню (збiрний) 6-й ранг – 5 баз, 2 752 520 кр
5. Тактика i взаемодiя в пустотних операцiях 6-й ранг, 422 360 кр.
6. Захиснi скафи 6-й ранг, 482 800 кр.
7. Мобiльнi енергоустановки 6-й ранг, 499 800 кр.
8. Ручна зброя 6-й ранг, 412 260 кр.
9. Управлiння малими бойовими пiдроздiлами 6-й ранг, 442 440 кр.
Всього за своi двадцять п'ять баз шостого рангу вiн виклав 8 453 540 кредитiв, що разом з грошима за бази для Юлi склало 24 152 510 кредитiв – на рахунку залишалося тепер «смiшна» сума 255 275 640 кредитiв Спiвдружнiсть. Прийшовши додому, обрадував руденьку придбаннями i великою дiрою у бюджетi – подруга вразилася цифрами.
– Юлi, давай побудуемо для себе лiнiю навчання – менi здаеться, все вiдразу нам учити немае сенсу, тим паче, що половина навичок у нас дублюватиметься. Як ти вважаеш?
– Так, менi здаеться, що мене потрiбно тягнути по пiлотськiй лiнii i лiнii обслуговування, а тобi слiд пiдняти своi професiйнi шахтарськi навички, а потiм усе iнше.
– А я ось думаю, що як не дивно, але нам спершу потрiбно учити медицину – у нас е медична капсула на борту «Фортера» – без цих знань ми самостiйно не зможемо нею користуватися. Я планував учити в нiй нетермiновi бази, такi, як дроiди, наприклад.
– Гм, добре… тодi поступимо так: в перший сеанс визначаемо медицину – це п'ять баз, i пiлотування – всього дванадцять. Думаю, я бiльше не осилю, все-таки у мене показник засвоення нижчий твого значення – шiстнадцять баз не встигну розкачати.
– Так, найiмовiрнiше, так i е. Тодi я беру на перший захiд ту ж медицину, видобуток i збагачення – виходить на одну бiльше, але потiм у нас буде цiлий мiсяць на вiдновлення, частково вона вивчиться у фоновому режимi. Значить, так i вирiшуемо!
Через три днi вiдправили дiвчину до ученого-експериментатора – той сяяв, як начищена монета. Ще б – отримав цiлих два добровольцi для новоi серii дослiдiв. Потiм технолог перевiв обумовленi 280 000 кредитiв на двох за повний мiсяць, поцiлував свое малятко на прощання i побажав iй вдалого навчання. Пiсля чого руда залiзла в капсулу i вiдключилася. Три днi неробства пролетiли непомiтно: трохи поспiлкувався по мережi з Кломом – той сильно переживав за сестру, та i за Макса теж – все ж, тепер вони почували себе однiею сiм'ею. Потiм, коли прийшла його черга, залiз в «яйце» i вiддався на милiсть доктора.
Занурення в учбовий транс трохи вiдрiзнялося вiд звичайного, як вiн вiдразу вiдчув: на вiдмiну вiд звичайного засипання, спочатку прийшло вiдчуття холоду в кiнцiвках, який повiльно поглинав його тiло, i коли холод дiстався до зони серця – вiн вiдключився. Стан, в якому вiн знаходився, також вiдрiзнявся вiд звичайного розгону – швидше це можна було назвати важкою дрiмотою – в головi вiдчувалося якийсь шелест, неначе хтось поруч шарудiв стопкою паперу – це його здивувало трохи. Усе це було досить незвично, коли б не тривалiсть процедури – пацiент вiдчував плин часу, хоч i не мiг визначити його швидкiсть.
Потiм прийшло короткочасне вiдчуття маленького джерела тепла або енергii, швидше за все, поряд з собою – схожий на маленький теплий предмет, хвилi вiд якого як би торкалися до мозку i зiгрiвали його. Вiн так i не зрозумiв, що це таке було з ним, але вiдчуття запам'ятав. Потiм, через досить тривалий час, за його суб'ективними оцiнками, вiн, нарештi, звично вiдключився.
Вихiд в нормальний стан вiн перенiс задовiльно: звичнi, але вiд цього не ставшi менш приемними, нудота, позиви до блювоти i сильне запаморочення, знову принесли масу «приемних» моментiв. Встати i вибратися з капсули йому допомагали двi пари рук – по голосах вiн визначив, що це його сiм'я – Юлi i Клом, хоча присутнiсть останнього трохи здивувало героя. Перемiщення у будинок вiн пам'ятав погано, зате, коли його занесли в душ i обдали потужним струменем холодноi води, йому полегшало. Потiм трохи поговорили у вузькому колi:
– Клом, братик, а ти тут що робиш – як же служба? Хоча, я дуже радий тебе бачити.
– І тобi привiт Макс. Узяв пару днiв вiдпустки у командира для такоi справи – у мене там накопичилося трохи звiльнень пiсля останнього рейду – менi пiшли назустрiч. Але завтра я вже повертаюся на службу, так що давай, опам'ятовуйся швидше. Я вирiшив залишитися з вами, коли приiхав за сестричкою – вiд ii стану мене усього трясло, ледве стримався, щоб не начистити пику цьому ученому. Сволота виявилася дуже розумною – сховалася в якiйсь захищенiй комiрцi, не змiг дiстати звiдти. Потiм перемкнувся на сестру: доки вона трохи вiдiйшла i змогла рухатися, я увесь був, як на голках – нi про що не мiг думати, дивлячись, як ii корчить. Два днi сидiв бiля ii лiжка, як доглядальниця, спостерiгаючи ii метання до туалету i назад. Ось ви менi обое скажiть – ви що, зовсiм мозки втратили, щоб так з себе знущатися. Якщо вам так подобаються больовi вiдчуття, так може, я вас трохи поб'ю – i менi тренування i вам задоволення, а?
– Братик, ну досить вже, ми адже це обговорювали – втрутилася Юлi – дай йому трохи вiдiйти. Милий, ти як?
– Вже трохи легше, а коли тебе побачив, так взагалi стало добре – посмiхнувся своiй дiвчинi наш герой. Як ти все перенесла, крихiтка?
– Ой, не згадуй – коли б не Клом, не знаю, як би додому добралася. До речi, муки виправдалися, доктор генiй – усi дванадцять баз вивчилися на 100 %.
– Ви на мене другий раз не розраховуйте – бiльше вирватися найближчим часом не зможу, експериментатори придуркуватi… – уклинився в розмову брат. А ти хоч вивчив те, заради чого так напружувався?
Землянин розгорнув меню нейромережi i став вивчати наявнi бази в каталозi: медицина уся була з позначками 100 %, також повнiстю була вивчена пiдбiрка «видобуток ссм», пакет «збагачення» був освоений також майже увесь – остання база була на 33 % вивченостi. Подивився на таймер зворотнього вiдлiку: шiстдесят дiб i десять годин – майже два мiсяцi – з наступним сеансом доб'е своi профiльнi бази до повного шостого рангу. Трохи порадiв значенню синхронiзацii iмпланта Де’галiр, що збiльшилося – майже 80 %, ще пару мiсяцiв i вiн дiзнаеться, що ж йому засунули древнi в голову.
Глава 2
Надвечiр, невдоволений Клом попрощався з ними i вiдбув на службу, несхвально подивившись наостанок на обох i пробурмотiвши щось про якесь м'ясо. Наступного дня, коли чоловiковi стало набагато легше, вiн встав i трохи прогулявся по будинку. Тут вiн знову вiдчув недалеко вiд себе джерело енергii, слабке, але таке, що вiдчуваеться його мозком. Згадав, що схоже почуття було у нього в медичнiй капсулi ученого-експериментатора – тi ж теплi хвилi, якi нiби омивають його мозок. Став оглядатися, що це власне таке дiе на нього. В ходi хаотичного руху по будинку виявив декiлька таких мiсць: першим виявився кухонний комбайн, потiм камера тривалого зберiгання продуктiв. Кожен з них вiн мiг спостерiгати як би в двох спектрах свого зору: в звичайному, i вторинному, або тепловому, як для себе вiн назвав цю здатнiсть своiх очей.
У вторинному зорi Макс бачив слабку пульсуючу пляму на мiсцi силового агрегату або пристрою – в даному випадку це виглядало, як точки блiдого жовтого кольору – схожий на рентгенiвський або тепловий погляд. Така особливiсть його зору проявлялася тодi, коли вiн зосереджував свiй погляд на цьому предметi. У звичайному, розсiяному поглядi цi свiтловi плями нiяк не проявлялися. Спочатку землянин злякався за своi мозки – подумалося, що останнiй дослiд ученого зрушив щось в його головi, i вiн марить наяву – хоча вiдчуття енергii i тепла вiд об'ектiв нiкуди не пропадало. Крiм того, вiн вiдчував джерело сильнiше за цих два – десь нижче його теперiшнього положення у будинку.
Вирiшив перевiрити своi почуття, не вiдкладаючи на потiм: шуканий об'ект виявив в пiдвалi будинку – ним виявився генератор енергii, який живив усi системи житла. Пристрiй давав насичене жовте свiтло в тепловому спектрi, крiм того, воно не пульсувало, як кухоннi автомати, а свiтилося рiвно i яскраво. У свiдомостi стали оформлятися деякi думки, якi вимагалося пiдтвердити серiею невеликих дослiдiв, що вiн i збирався виконати, як тiльки зможе пересуватися нормально i довго. Зараз вiн ходив, дотримуючись стiнок – слабкiсть ще була в тiлi i заважала упевненому пересуванню. Постояв трохи бiля генератора – невидимi хвилi приемно омивали його голову. Бiльше нiяких iнших почуттiв – виставляв вперед руки у бiк генератора, притискався до нього усiм тiлом – нiяких нових вiдчуттiв. Став обмiрковувати своi новi «опцii»:
– Схоже, що цей нестандартний розгiн щось перемкнув або включив в менi, i я тепер можу вiдчувати джерела енергii. Причому, чим потужнiше джерело енергii, тим яскравiше i бiльш насичено вiн бачиться менi у вторинному зорi… хмм. Тiльки так можна пояснити слабкий жовтий колiр у кухонних агрегатiв i насичений у будинкового генератора в пiдвалi. Цей Трент щось намудрував з хiмiею, очевидно. О! – потрiбно поцiкавитися у моеi жiнки – може у неi теж такий глюк почався. Сказано – зроблено!
– Юлi, ти пiсля цiеi процедури нiчого нового за собою не помiчаеш? Може, якiсь незрозумiлi вiдчуття з'явилися?
– Нууу, за мiсяць у мене з'явилося вiдчуття незадоволеностi, причому воно увесь час посилюеться i посилюеться – дiвчина впритул наблизилася до свого чоловiка i обiйняла його – але враховуючи твiй стан, я ще потерплю днинку. Але потiм, бережися – все буде по-дорослому.
– Ох ти… гм… – як несподiвано,… значить завтра з ранку я за тебе вiзьмуся по-дорослому, хе-хе. Але я мав на увазi iнше,… як би тобi це пояснити,… гм, ну ось, наприклад, подивися на кухонний автомат – що ти там бачиш?
Руда подивилася туди, потiм подивилася на хлопця, потiм трохи спохмурнiла i питально поглянула йому в очi:
– І на що менi там дивитися? Я цей прилад бачила вже тисячу разiв, ти це чого?
– Уважно дивися, зосередься на ньому.
Дiвчина ще пару секунд подивилася на агрегат, потiм перевела свiй погляд на хлопця i запитала його iз занепокоенням в голосi:
– Макс, з тобою все гаразд? Ти якийсь дивний, може тобi ще потрiбно трохи полежати?
– Та нi, зi мною все добре, напевно, просто ще не вiдiйшов повнiстю вiд розгону – звiрячий досвiд ми отримали, мдя.
Залишок дня його годували i виходжували, як маленького, що йому дуже сподобалося. Деякий час намагався вторинним поглядом оцiнити Юлi – на жаль (чи на щастя), дiвчина не визначалася ним як джерело енергii. Усе це рухало його до висновку, що живих iстот вiн не може вiдчувати i бачити своiм новим даром, на вiдмiну вiд працюючих активних механiзмiв i агрегатiв.
Ранок наступного дня ознаменувався святом душi i тiла – землянин остаточно прийшов в себе пiсля тривалого трансу. Тому обидва партнери виплеснули один на одного усю нiжнiсть i пристрасть, що скупчилися в iх тiлах за цей мiсяць. Океан емоцiй i море пристрастi: хлопець викладався на повну, як вперше (чи в останнiй – х.з.), приводячи свою подругу в екстаз раз по раз. Та i панi, теж, як мовиться, не пасла заднiх в цьому дуетi – загалом, ранок плавно перетiк в пiвдень, коли сил у обох вже не залишилося.
Пiсля обiду наш герой вирiшив перевiрити або спростувати свою теорiю, для чого вiдправився прогулятися в полiс, але спочатку пройшовся поряд з iх флайером – двигуни i реактор були заглушенi, тому нiчого не побачив i не вiдчув. Залiз в кабiну i активував агрегат, зосередився i вiдразу ж побачив на мiсцi руховоi установки яскраву жовту точку – перше пiдтвердження своеi теорii. Прогулявся до мiсцевого космодромчику – та ж iсторiя: люди нiяк йому не пiдсвiчувалися, як вiн не старався i не вирячувався на них (особливо на красивих панi), чим заробив декiлька як зацiкавлених, так i неприязних поглядiв. Магазиннi автомати, торговi вiтрини, холодильнi агрегати – загалом, все що мало в собi яке-небудь джерело енергii, вiн мiг бачити, вимагалося тiльки трохи на ньому зосередити свiй погляд. У космопортi вирiшив оцiнити потужнiсть енергосистем човникiв – насичений жовтий колiр iз слабким помаранчевим вiдтiнком – очевидно, потужнiсть реакторiв човникiв була не набагато бiльше, нiж у флайерiв.
– Цiкаво буде оцiнити свiй дар в космосi – наскiльки далеко я зможу вiдчувати реактори космiчних кораблiв?
Поки, на даний момент ця здатнiсть його трохи напружувала – якщо джерело було досить сильним, вiн вiдчував його присутнiсть – чутливiсть до випромiнюваноi енергii падала в геометричнiй прогресii. Наприклад, енергоконтур працюючого флайера вiн втрачав за тридцять метрiв, дрiбнi агрегати ще ранiше – вiд десяти метрiв i менше. Пригноблювало ще то, що нiяк впливати на своi вiдчуття вiн не мiг, а перетворюватися на ходячий енергодетектор йому зовсiм не посмiхалося.
Повертаючись додому, обмiрковував iдею, що можливо, повторний сеанс такого розгону зможе якось вплинути на цю здатнiсть – хоч би так, щоб вiн мiг вiдключати в собi це вiдчуття близьких джерел енергiй. Про свою придбану рису вiн вирiшив доки не поширюватися – навiть Юлi не варто говорити нiчого. Якщо повторний сеанс дасть якийсь поштовх розвитку цього феномену – тодi потрiбно буде намагатися якось розвивати цей дар. Завершивши на цьому своi роздуми, зайшов по дорозi в черговий унiверсальний магазин i купив упаковку Мафотiкiв – стало цiкаво, як вiдреагуе на солодощi його подруга. Адже познайомився вiн з нею на уранiшнiй пробiжцi – тодi Мафотiки не знадобилися, хе-хе. Солодкi ласощi були прийнятi дуже прихильно:
– Максик, ти у мене такий уважний, не можу нарадуватися тому дню, коли я з тобою познайомилася.
Залишок дня присвятив пошуку iнформацii про паранормальнi здiбностi розумних в Спiвдружностi, або як iх називали на Землi, екстрасенси. Тут для таких гуманоiдiв iснувало декiлька назв: параенергетики, псiонiки, пiрокiнетики, обдарованi. Інформацiя була суперечливою, частенько бiльше схожою на казку. Витративши немало часу на пошук правдивих вiдомостей, вiн знайшов тiльки одне твердження, яке пiдтримувалося абсолютною бiльшiстю коментаторiв. А саме: розумний, що володiе таким даром або здатнiстю, вважався цiнним фахiвцем i мiг розраховувати на преференцii при прийомi на роботу з боку працедавцiв. Особливо цiнували таких людей в спецiальних державних органах, армii i флотi – там потенцiйному псiонiку гарантувалися багато бонусiв i допомога в розвитку дару.
Останне дуже зацiкавило землянина: значить, здатнiсть теж можна розвивати, а це хороша новина. Погана ж новина полягала в тому, що доведеться самому думати i експериментувати для розвитку свого дару, оскiльки дiлитися з ким би то не було про себе, вiн вважав необачним кроком. Перелопативши величезну кiлькiсть документiв i посилань з питання, що цiкавить його, вiн дiйшов висновку, що хоч офiцiйно таких розумних в Спiвдружностi було багато, але нормальних описiв можливостей цих гуманоiдiв практично немае. Мабуть, тi щасливчики, якi змогли в собi вiдкрити паранормальнi здiбностi, вважали за краще вiдмовчуватися про своi можливостi, або, що було правдоподiбнiше, такi статтi постiйно монiторилися державою i видалялися, на всякий випадок, так би мовити. Побiдкавшись на важку долю переселенця, технолог вiдключився вiд iнфомережi i пiшов дiставати свою подругу.
Як не хотiлося йому i його напарницi швидше куди-небудь полетiти, але час прискорювати вони не умiли, i тому стiйко байдикували увесь мiсяць, як справжнi мiльйонери. Юлi якось одного разу прийшла в голову думка вiдправитися на флайерi на який-небудь безiменний безлюдний острiв i там провести велику частину часу, що залишився до чергового сеансу. Ідея була пiдтримана партнером – завантажили флайер продуктами, водою, узяли трохи алкоголю i вiдправилися шукати собi дикi мiсця. Так пройшов мiсяць, i скоро iм слiд було знову з’явитися до ученого-експериментатора на наступний «забiг» на довгу дистанцiю. Оскiльки брат подружки ясно iм дав зрозумiти, що другий раз витягати iх тушки вiн не буде, то парочка вирiшила знайти йому замiну, оскiльки лягати в капсули вирiшили одночасно.
Були два варiанти: перший – найняти за договором декiлька чоловiк або фiрму по догляду за старими людьми. Такi органiзацii були не рiдкiсть, оскiльки, незважаючи на унiкальнiсть мiсцевоi медицини, люди все одно старiли, i нiчого з цим зробити було не можна. Другий варiант – це запропонувати усе це органiзувати самому вченому, пообiцявши йому принципову згоду на третiй сеанс тривалого навчання. Так-так, Макс твердо вирiшив, що пiде на третiй захiд – тут у нього переслiдувалися двi мети: теоретична можливiсть пiдстебнути якось своi можливостi, i велика кiлькiсть невивчених баз шостого рангу. Якщо у Юлi залишалося всього дев'ятнадцять таких баз, i вона цю цифру перекривала за два сеанси (якщо звичайно, вона пiде з ним на третiй раз!), то йому i пiсля трьох ще залишиться iнформацii на рiк у фоновому режимi вивчення. Про власну капсулу на «Фортерi» вiн якось не згадував. Вирiшили спочатку промацати тему у доктора Трента, перед тим, як являтися до нього особисто:
– Здрастуйте шанований док, як ви там – чекаете нас або нi? – поцiкавився наш герой.
– О! Нарештi ви вiдгукнулися, як я радий. Я вже думав, що пiсля першого разу ви мене швиденько викинете з голови. Та i той вояка, що забирав вашу дiвчину, був дуже агресивно налаштований по вiдношенню до мне,…мдя, не хотiлося б повторення таких вiзитiв.
– Не звертайте на це уваги, док – це вiн такий нервовий iз-за любовi до своеi сестрички. Ми ось думаемо знову до вас звернутися за аналогiчною послугою, тiльки е невелика проблемка – враховуючи минулий досвiд, нам потрiбнi помiчники, якi узяли б на себе роботу по допомозi в адаптацii нас двох пiсля виходу з капсул. У вас iз цього приводу немае нiяких думок?
– Гм,… в принципi, я можу провести з вами вiдновлювально-профiлактичнi процедури у своему медичному секторi, оформивши це як додатковий експеримент в довершення основного дослiдження. Тiльки тут потрiбнi певнi кошти, самi розумiете – людей потрiбно найняти, вiзьму парочку студентiв – iм потрiбно щось заплатити за роботу, ну i так – по дрiбницям.
– З оплатою ми домовимося – це не питання, пiдготуйте все i дайте нам знати, ми готовi.
Очевидно, у ученого руки чухалися вiд нетерпiння i наукового азарту, оскiльки вже за годину вiн зв'язався з хлопцем i призначив час черговоi сесii на вечiр. Парочка на той момент встигла закачати собi на нейромережi з чипiв все, що збиралася учити цього разу. Юлi вирiшила вивчати пакет по обслуговуванню малих кораблiв i парочку баз по скафам i енергоустановкам для них. Технолог же, враховуючи, що остання база у нього досi не доучилася, i вимагала ще майже мiсяць у фоновому режимi, вирiшив цього разу вивчати збiрну солянку: iнжинiринг, дроiди i так далi, захопивши декiлька баз з пiлотування, якщо вийде.
У призначений час обое були в ескулапа, чим дуже його порадували – очевидно, що з першоi серii дослiдiв над добровольцями, вiн отримав цiннi данi для своiх подальших дослiджень. Парочка поцiкавилася, як проходитиме процес вiдновних процедур, перш нiж оплачувати черговий сеанс.
– Мною пiдписано договiр з чотирма студентами старших курсiв – двi дiвчини i два хлопця – вони вас i дiставатимуть з капсул i переноситимуть в спецiальну палату, де годуватимуть, митимуть i прибиратимуть за вами, при необхiдностi – два днi сервiсу. І практика для них i заробiток. До речi, про кредити: за два днi цiеi терапii шiсть тисяч з кожного, згоднi?
– В порiвняннi iз загальною вартiстю курсу в 70 000, ще шiсть тисяч нiчого не мiняють. Скидайте нам договори на нейромережi – оплачуемо i вперед до знань у славу науки Брилара!
Обидва партнери отримали договори на надання послуг з прискореного навчання – про експерименти там нiчого не було, i це трохи iх напружило. Але, враховуючи успiшне проходження першого сеансу, вирiшили не чiплятися до формулювань i переказали вказану суму на рахунок докторовi, завiривши своiми iдентифiкаторами договори. Роздяглися i лягли в капсули, побажавши один одному приемного пробудження – хотiлося трохи себе пiдбадьорити наостанок.
Вже лежачи усерединi i вiдчуваючи, як знову його охоплюе холод, вiн зосередився i вiдчув поряд з собою два джерела енергii: один був зовсiм поряд, десь пiд ним в ногах, а другий вiн вiдчував на межi чутливостi свого дару лiвiше себе – там була капсула, де лежала подруга. Звiрившись з даними з бази по лiкувальних капсулах, вiн зрозумiв, що так вiн сприймае генератор цього девайса – iх якраз так i проектували, встановлюючи генератор в ногах. Хоч знань i було мало, i торкалися вони обмеженого числа таких медичних пристроiв, але, логiчно припустивши, що загальна тенденцiя iх створення одна, Макс ще раз затвердився у своiх припущеннях вiдносно джерел енергii i тепла. А потiм його знову захопив легкий шелест чогось в головi, який, врештi-решт, вiдправив його до довгожданого сну.
Цього разу, повернення в нормальний стан вiн вiдчував трохи iнакше: спочатку, по тiлу стала рiвномiрно розтiкатися хвиля тепла – вiд серця i далi до кiнцiвок, тобто в зворотному порядку, нiж занурювався в транс. Потiм, коли повнiстю змiг контролювати свое тiло i почав трохи ворушитися в капсулi, з'явилося запаморочення, нудота i усi iншi «принади», як i при першому виходi. Максу щось говорили, про щось запитували, можливо, вiн щось i вiдповiдав невлад, але в основному, сенс фраз був йому незрозумiлий. Його витягнули, перенесли кудись, потiм нагодували чимось рiдким, що нагадувало дитяче харчування, i вiн до свого здивування, заснув – неначе весь цей час вiн не спав, а займався важкою фiзичною працею, що у цьому свiтi звучало, як фантастика. Опритомнiвши, з радiстю побачив на сусiдньому лiжку Юлi – вона дивилася на нього i посмiхалася:
– Ось ти знову поруч, ха-ха-ха – вiдiйшов вже, або ще в процесi?
– Я теж радий тебе бачити, крихiтка – судячи з твого задоволеного обличчя, у тебе все нормально.
– Так, цього разу мене швидше вiдпустило, i я вже встигла подивитися свiй прогрес – усi дванадцять баз вивченi i мене це радуе, а у тебе як з цiею справою?
– Так, дiйсно, потрiбно подивитися – i землянин взявся вивчати свiй каталог наявних баз знань в нейромережi: як вiн i припускав, все вивчилося, окрiм пiлотування. Одна з баз була на вiдмiтцi 99 %, друга ще не запускалася. Фактично через добу вiн почне вивчення останньоi у фоновому режимi – непогано, непогано – пiдсумував своi успiхи пацiент i закрив каталог.
Прибiгав ескулап i ставив багато рiзних питань своiм пiддослiдним – сам доктор виглядав дуже задоволеним i був досить балакучим – знову вiдiтнув купу нових даних для обробки.
– Як щодо третього забiгу? – безневинно поцiкавився вiн у вiдпочивальникiв – у мене е декiлька нових iдей, як змiнити склад розгiнних медикаментiв.
Двое пацiентiв договорити ученому-теоретиковi не дали i синхронно послали його за далекою адресою, проте той не знiяковiв, пробурмотiвши на прощання в дверях обiцянку повернутися до цiеi розмови через мiсяць, коли його пiддослiднi будуть у бiльш осудному станi.
Макс прислухався до навколишнього оточення – недалеко вiд нього, приблизно в п'яти-шести метрах вiн вiдчував джерело енергii – на гранi, майже невiдчутно, але не це його порадувало. Вiн бачив своiм другим зором тьмяний вогник через стiну примiщення – явний прогрес. Ранiше, до другого розгону, якщо мiж ним i джерелом була перешкода, вiн не мiг ii бачити, а тiльки визначати приблизну вiдстань i напрям, i вiдчувати невидимi тепловi хвилi вiд нього своiм мозком. Подальшi експерименти початкiвець псiонiк вирiшив вiдкласти на добу – двi, коли зможе самостiйно пересуватися.
У цiй вiдновнiй палатi на двох вони валялися ще добу, а наступним ранком iх «виписали» i парочка вiдправилася до себе додому. Удома його чекав сюрприз – його здатнiсть явно покращала – хлопець був радий – вчений експериментатор зробив йому нечуваний подарунок, сам про те не пiдозрюючи, але сюрпризiв навiть виявилося два. По-перше, тепер енергоматрицi механiзмiв вiн бачив не як розмитi колiрнi плями, а як iдеальнi кульки-сфери, правда, в тих же кольорах, як i ранiше. Тобто, наприклад, кухоннi агрегати вiн бачив, як кульки близько десяти сантиметрiв в дiаметрi, блiдо-жовтого кольору, i так далi. Крiм того, знаходячись поряд з джерелом випромiнювання, вiн бачив, як вiд них час вiд часу вистрiлювали, як би щупальця, або швидше, як протуберанцi вiд зiрки, якi витягувалися трохи вiд джерела i розсiювалися в просторi.
У один з моментiв, пiддавшись якомусь неосмисленому бажанню, вiн спробував подумки потягнутися до одного з таких вiдросткiв – у свiдомостi як би виникла думка, що так буде правильно. Примарне щупальце вiдчуло його бажання i потягнулося в його сторону. Очевидно, вiдстань була занадто великою, тому що, не дотягнувшись до фiгури людини, воно розчинилося в просторi. Пiдiйшов трохи ближче i знову, дочекавшись чергового сплеску ефiрноi енергii, потягнувся до нього – цього разу, протуберанець змiг дотягнутися до нього i став втягуватися в тiло. Землянин вiдчув, як в нього вливаеться енергiя цього блiдо-жовтого потоку – i тут вiн виявив другий сюрприз. У районi серця, куди тягнувся цей струмочок енергii, вiн побачив таку ж маленьку кульку такого ж блiдо-жовтого кольору, який пульсував в такт енергii, що приймалася.
Побачене настiльки уразило його, що вiн ледве встояв на ногах вiд подиву, встигнувши вхопитися за поруч стоячi меблi, iнакше б звалився на пiдлогу. Коли вiн спробував сильнiше потягнутися до кульки енергii в корпусi кухонного агрегату, то встиг тiльки помiтити, як потiк енергii, що входить в нього, трохи потовщився, а потiм сфера в надрах пристрою згасла разом з шиплячим «пух», який у нього асоцiювався з поломкою автомата. Потiм за декiлька секунд, сфера у нього в грудях перестала пульсувати, засвiтившись слабким жовтим свiтлом.
– Ось це так! Ось це я монстр – перспективи, що вiдкриваються, його окриляли, оскiльки це вже було досить корисною здатнiстю. Одна справа просто бачити або вiдчувати джерела енергiй або працюючi механiзми, а iнша справа – мати можливiсть iх виводити з ладу тихим способом непомiтно для усiх, прямо як ходячий деактиватор технiки, iпать. При зрiлому мiркуваннi, у визначеному мiсцi i на певнiй дистанцii, я зможу глушити навiть реактори космiчних кораблiв, потрiбно тiльки потренуватися якось i розвинути свiй дар. Така фiшка однозначно дуже цiнна, i що ще важливiше – слiд ii зберiгати в таемницi. Залишаеться тiльки ще зрозумiти, куди в мене вбираеться ця енергiя i що вона менi дае, та i для чого живому органiзму таке пiдживлення – теж питання.
Продовжувати експерименти з кухонними автоматами не став – навiщо псувати свое майно, для цього можна i чуже знайти – свое, як мовиться, ближче до тiла. Юлi трохи спантеличилася, коли дiзналася про те, що кухонна технiка зламалася, але не бiльше того, оскiльки тут же знайшла контакти технiка, який займався обслуговуванням побутовоi апаратури в iх будинку. Фахiвець, з'ясувавши суть проблеми, вiдключився, пообiцявши все виправити через пару годин. Приiхавши в призначений час, швидко усунув поломку, банально помiнявши зламану деталь на нову. Потiм деякий час спантеличено розглядав ii, i технолог вирiшив поцiкавитися:
– Що це ти так уважно розглядаеш це смiття – перший раз, чи що, таке ремонтуеш?
– Та не в цьому рiч, зрозумiти не можу, чому воно зламалося – зовнi абсолютно цiле, а усерединi все спеклося в суцiльну масу – перший раз таке бачу, i нiколи про таке не чув, навiть дивно…
– Гм, а ось це не дуже добре – думав потiм наш герой, коли технiк поiхав, зробивши свою справу – якщо таких випадкiв буде багато, то можуть почати шукати причину дивних поломок. Тому, ще не бiльше двох-трьох випробувань своiх здiбностей на цiй планетi i все – iншi експерименти проводитимемо в космосi. Там кiнцi у воду буде простiше сховати, особливо якщо врахувати, скiльки любителiв легкоi наживи там лiтае.
– Юлi, а чи не злiтати нам знову, куди-небудь вiдпочити, як минулого разу, дикунами, ги-ги. Менi тодi все сподобалося, навiть вiдсутнiсть зв'язку на тому островi не зiпсувала менi настрою. Хоча звичайно, дивно, чому це так… Але з iншого боку, це так незвично – нiчого не вiдволiкае, нiякоi реклами i так далi – коротше, як ти до цього вiдносишся?
– Чом би i нi, зараз замовлю продуктiв на тиждень – другий i можемо вирушати.
– Тiльки братика попередь, а то минулого разу вiн дуже обурювався, що не змiг з нами зв'язатися,… i не забудь укласти моi стволи – все-таки ми там будемо однi i без зв'язку, хiба мало що…
– Я i минулого разу iх брала, ти просто не витягав з флайера продукти i навiс – все робила я сама. Інакше ти би був в курсi, що обидва твоi комплекси завжди з тобою.
– Розумниця моя, може цього разу трохи пострiляемо, розважимося. І як у воду дивився…
У глави корпорацii «Зальт-ШМ», штаб-квартира якоi знаходилася в системi Геро (каталожний номер 22-СБ-124Н) простору ТС Брилар, були всього двi прихильностi в цьому життi: два сини близнюка i грошi. До впливових персон його навряд чи можна було вiднести, оскiльки активи корпорацii були за дрiбнi за мiрками Спiвдружностi, щоб ii можна були зарахувати до вiдомих, або швидше до провiдних виробникiв товарiв. А товар, виходячи з назви корпорацii, був вузькоспецiалiзованим – компанiя робила ШМ – штучнi мозки вiд четвертого до шостого поколiнь включно. Продукцiя не мала особливого попиту у Бриларi iз-за досить високоi цiни, не порiвнянноi з якiстю продукту – конкуренти пропонували вигiднiшi пропозицii на ринок Союзу. Випускали тiльки цивiльнi зразки, оскiльки виготовленi декiлька партiй вiйськових ШМ не пройшли випробування, i корпорацiя не змогла виграти жодного тендеру на постачання своеi продукцii вiйськовому вiдомству ТС Брилара. Так робилося декiлька спроб увiйти до списку постачальникiв вiйськовоi продукцii, але кожного разу корпоративнi зразки продукцii не проходили тести, i компанiя виключалася з претендентiв на роботу з Мiнiстерством оборони. Врештi-решт, сам глава корпорацii, такий собi Лен Гордо, прийняв рiшення про перепрофiлювання усiх виробничих потужностей на цивiльний сектор ринку iнших держав – i це стало правильним рiшенням. Продукцiя корпорацii добре розпродавалася в директоратi Корит i iмперii Гармор – так «Зальт-ШМ» перетворилася на експортно-орiентовану компанiю з пристойним рiчним оборотом.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/sergiy-zalevskiy/specialist/) на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.