Вогонь
Алла Марковська
Вiйна Сфери #1
«Вогонь» – це перша частина серii пiд назвою «Вiйна Сфери» украiнськоi письменницi i художницi Алли Марковськоi. Свiт, в якому вiдбуваються подii, iснуе уже безлiч тисячолiть i його мешканцi живуть в мирi i злагодi. Та вiйна уже близько… Сюжет книги розповiсть про початок мiжгалактичноi вiйни, яка охопить своiм полум’ям декiлька планет i безлiч рас. Для бiльшостi ця вiйна стала несподiванкою, та чи не була вона спланована заздалегiдь якимись таемничими силами?..
Алла Марковська
Вогонь
Планета Ргодкасон
Ленора вперше за десять рокiв отримала дозвiл прилетiти на рiдну планету. Несподiвано король вибачив iй зраду.
Сестра i дружина ледь вмовили Гела залишитись на калтокiйському флагманi. Гел попереджав, що то пастка, та Ленора хотiла побачити батька i бабцю, а ще вiдчувала родинний обов'язок познайомити iх з Айре. Тому Гел вiдпустив дружину, але пообiцяв iй: якщо вона несподiвано опиниться за гратами, то вiн розбере ii рiдну планету на протони.
Ленору на батькiвщину привезла Мiлен на космiчному галактичному катерi, що мав назву Летос.
Та калтокiйському бойовому катеру дозволили посадку тiльки на загальному космодромi. Пояснили тим, нiби Летос – вiйськовий катер i не мае права на вторгнення до мирноi планети. А космодром – то нейтральна територiя пiд охороною космiчного патруля.
Ленору зустрiли, як належало за статусом зустрiчати представницю королiвського роду. Несподiвано, прямiсiнько на космодромi, з квiтами i вiйськовим почтом ii привiтала королiвська родина – батько, бабця. А ще охоронцi, журналiсти та якiсь незнайомцi, цiкавi до подiбних гучних подiй.
Усi радiли, наче не було вигнання, наче у неi не забрали всi права громадянина, а головне, наче у неi не вiдiбрали статус лiкаря зоряного флоту. Неначе ще рiк тому не вимагала спiльнота ii рiдноi планети суду i суворого покарання, звинувачуючи жiнку у державнiй зрадi.
Дядько король, звичайно, не приiхав.
Планета Над
На планетi Над вiйну назвали громадянською. У галактичних новинах повiдомляли, що незмiннi, справжнi люди наважилися протистояти агресивним i кровожерливим сусiдам по планетi. Наважилися повстати проти чудовиськ, схильних до моторошноi трансформацii.
Представники iнших планет, а особливо релiгiйнi громади, котрi проповiдували, нiби звiролюди – монстри, створенi страшними звiробогами, та й просто люди чи органiзацii, небайдужi до планетарноi трагедii, забезпечували повстанцiв зброею й продовольством. Тим самим пiдтримуючи вiйськовий конфлiкт.
Громада емiгрантiв iз Над, що розселилася по Всесвiту, у цi важкi для рiдноi планети часи не залишилася бездiяльною. Крiм продовольства i лiкiв, вони вирiшили, що найголовнiше для погашення вiйни буде розiбратись у ситуацii i довести Всесвiту, що на Над почалася не громадянська вiйна, а справжне вторгнення вiйськ могутнiх космiчних формувань. Громада зiбрала групу розслiдування, запросили журналiстiв iз Пателли i Тетанни. Найняли вони також малий загiн калтокiйських найманцiв для супроводу i охорони незалежних журналiстiв.
Планета Над знаходилась у чотириста п'ятдесят першому галактичному квадратi дев'ятоi незалежноi галактики. Планета – суцiльна суша, де темними вiконцями блищать свiтлi соленi i темнi прiснi озера. Материк, немовби сiткою, оповитий повноводими широкими рiками та маленькими стрiмкими рiчечками. Гiрськi масиви пiд ковдрою старих лiсiв. Неосяжний степ. Загадковi низини, де над зрадливими болотами стеляться непрогляднi тумани. На рiвнинах невеликi невисокi мiста потопають у зеленi й квiтах. Навколо мiст – широкi, неосяжнi поля.
Надiйцi – люди другого типу органiки з бiлковою основою клiтин, теплокровнi, середнього космiчного зросту. У надiйцiв свiтло-жовта шкiра i темно-жовте волосся. Надiйцi в середньому жили чотириста рокiв, таких у космосi називали – вiчнi. Кожен п'ятий iз надiйцiв мав схильнiсть до трансформацii. Змiннi, котрих згодом почали називати латорами, переважно жили подалi вiд мiст у горах на хуторах.
До вiйни змiннi й незмiннi на планетi Над мирно спiвiснували: торгували, обмiнювалися досвiдом, еднались у сiм’i. Перевертнi займалися мисливством й скотарством. Виробляли меблi й, згодом, електронiку. Незмiннi мешкали у мiстах на рiвнинах, займалися землеробством, виробляли метал й рiзноманiтнi машини.
Люди Над нiколи ранiше навiть за територiю не боролися. Вони не знали страху й не мали уявлення, що таке злочин, не кажучи вже про вбивство. У мовi жителiв Над не iснувало слiв негативного забарвлення. До того часу, поки одна з рiвнинних общин землеробiв не зустрiлася з представниками iнших планет й не дозволила побудувати бiля свого мiста космодром.
Пiсля того, вперше на планетi, знайшли пошматоване пазурами великого звiра тiло дiвчини-незмiнноi. Виявилося, що вона була нареченою перевертня. Нареченого звинуватили у вбивствi, хлопець втiк у гори, начебто зумисне пiдтверджуючи свою провину.
Мiстами поширювали чутки, що гiрськi перевертнi – латори, насправдi вовки, котрi набувають людськоi подоби, а не люди, що перекидаються у вовкiв. Та що iм для перетворення потрiбна людська плоть. Тому, виявляеться, латори вбивали людей й ранiше, адже люди щезали? Не просто так вони зникали.
З часом почали чи то натякати, чи то попереджати, особливо по телебаченню й радiо на так званих каналах «правди», що у гори iздити небезпечно.
Наче на пiдтвердження зникла група учнiв з рiвнини. Двадцять дiтей i два вчителя поiхали вiдпочивати у гори й не повернулися. За три днi iх почали шукати. Стiльки страшних звинувачень кричали тодi у ефiрi! Шукали дiтей i вчителiв чотири днi. Горяни пропонували допомогу. Жителi рiвнини вiд допомоги з жахом вiдмовилися, назвали горян лицемiрами.
Знайшли зниклих в ущелинi, звичайно ж, пошматованих iклами.
Наступного дня жителi тiеi ферми, де пропонували допомогу у пошуку зниклих дiтей, отруiлися. У водорозподiльник хтось кинув мертву тварину.
Ще за день невiдомi перестрiляли стадо корiв у сусiднiй гiрськiй долинi. Не пошкодували й пастуха.
Про цю страшну подiю зняли фiльм. Жахливу кiнострiчку, у якiй було багато кривавих подробиць. Звинувачували один одного. Не чули один одного. Проклинали. Дивний червоний iдкий дим, схожий на болотяний туман, плив зранку над брукiвкою мiстечок. Новi газети, комп’ютерна iнформацiйна сiтка й телебачення так званого каналу «Правда» посилювали непорозумiння вiдвертою брехнею. Надiйцi почали зачиняти на нiч дверi, ставити на вiкнах грати.
Пiдбуренi брехунами, знавiснiвши вiд страху, люди вбили молодого хлопця з гiр. Зiбрався натовп i розiрвав латора тiльки тому, що той був одягнений у гiрськi черевики. У горах вбили двi сiм’i незмiнних i кинули тiла на площi маленького мiстечка. Горяни запевняли, що не причетнi до того страшного вбивства, та iх i ранiше нiхто не слухав. Шептуни були переконливiшi.
З’явилися дивнi загони, начебто народного ополчення, почулися вже у лiсах i горах, на рiвнинах i долинах пострiли та вибухи. Жителi рiвнини думали, що то проти них виступили озброенi горяни. Жителям гiр здалося, що мирнi хлiбороби збожеволiли i взяли до рук зброю. Народне ополчення i справдi зiбралося, коли бомби почали падати на будинки незмiнних. Нiхто й не замислювався, що у горян нiколи не було такоi зброi. Шептуни запевняли, що латорам постачають зброю з космосу iншi почвари, аби знищити незмiнних. Й почали на планетi Над вбивати горян, вовкiв псiв i навiть котiв. Червоний дим й далi плив над брукiвкою у мiстечках, посилюючи агресiю. Ширилося безумство планетою. За два галактикона[1 - Галатикон – 50 днiв, по 36 iто (години). Сен (рiк) – дев'ять галактиконiв.] планета наче закипiла.
Посольства iнших планет швидко евакуювали спочатку своiх посланцiв i торгових агентiв, а потiм усiх своiх громадян.
Офiцiйно прилетiли професiйнi солдати, яких начебто запросили керiвники мiсцевих ополчень. Сформувалася правдива армiя. Прибулi найманцi тепер не крилися i не намагалися переконати мiсцевих, що вони на тiй чи iншiй сторонi, вони заробляли тестоли. Все iнше – справа журналiстiв, тi покажуть подii так, як це потрiбно iнтриганам iз Тетанни, котрi зчинили це протистояння. Адже сценарiй стандартний. Перевiрений…
Перевертнi мусили захищатися. Молодi горяни зрозумiли, що бездiяльнiсть старшого поколiння призведе до винищення народу гiр, й теж зiбрали озброенi загони. Ховаючись у печерах, вели партизанську вiйну. Вони швидко усвiдомили, з ким мають воювати, але iх ненависть палала до усiх прибульцiв без винятку. Тiльки перевертням на початку вони ще вiрили. Та згодом зрозумiли ще одну страшну правду: подiбнi iм прибульцi зi здатнiстю трансформацii вчинили багато звiрств на рiвнинах, посилюючи страх i ненависть. Тож горяни залишилися самi.
На планетi Над забували слова: мир i спокiй.
Тiльки тi мiста, що знаходилися далеко на заболочених рiвнинах, жили, здавалося, мирним життям, але вiйну вiдчули й вони. Хоча поки ще це була нестача м'яса, яке ранiше купували у горян, i припинення поставки електронних приладiв.
* * *
Миротворцi з сусiдньоi планети Ргодкасон пропонували допомогу надiйцям. Горяни iх обстрiляли. Жителi рiвнини, навпаки, попросили допомоги.
Про ргодкасонцiв говорили у Всесвiтi тiльки гарне: довговiчнi й прекраснi, мудрi й чистi. Їх життя тривало у середньому близько двохсот тисяч рокiв, бо в цiеi космiчноi раси була здатнiсть до миттевоi регенерацii. Розповiдали – цi бiлi iстоти з добрим серцем завжди допомагають слабшим, тим, хто потребуе допомоги. Навiть до вiйни ргодкасонцi частенько прилiтали до надiйцiв: привозили лiки, допомогли позбутися багатьох страшних хвороб. Тож у такi важкi часи iх пiдтримка була безцiнною.
Бiля напiвзруйнованих мiст Над лягли на поверхню десять велетенських дванадцятифредових кораблiв-шпиталiв. Ргодкасонцi розгорнули польовi шпиталi у iх передмiстi. Своечасно, бо планетою поповзли страшнi епiдемii забутих смертельних хвороб. Ослабленi, голоднi, пораненi надiйцi – легка пожива для вiрусiв i бактерiй.
Ргодкасонцi не намагалися зрозумiти причину планетарноi вiйни мiж мiсцевими видами розумних. Вони нiколи i нiде не приймали нiчию сторону, намагалися не брати до рук зброi. Ргодкасонцi годували голодних, лiкували поранених, рятували втiкачiв, органiзовували табори для бiженцiв.
* * *
На космодромi столицi, пiд захистом мiцного куполу силового поля, розгорнули похiдний шпиталь i тимчасовий табiр для бiженцiв. Сюди прибували космiчнi пороми, що вивозили бiженцiв на безпечну територiю, й навiть на космiчну базу ргодкасонцiв, яка знаходилась на орбiтi планети.
Ргодкасонцi з жахом дивилися на мiста бiля космодромiв, забарвленi у кольори гниття й попелу, рiзав нюх страшний запах горiлого i мертвого. Гравiтацiйнi платформи, захищенi силовим полем, почали патрулювати вулицi мiж завалiв iз зруйнованих бомбами будинкiв. Там, де мертвi тiла нiкому було ховати. Там, де худi, обiрванi й голоднi люди розбирали голiруч завали з надiею знайти пiд ними живих. Там, де бруднi дiти, схожi на живi скелети, блукали, загубленi серед суцiльноi розрухи. Там, де за платформами миротворцiв iз чорних, як слiпi зiницi, вiкон через прицiли снайперських старих та сучасних гвинтiвок вороже слiдкували зiркi очi ополченцiв. І силове поле гравiтацiйних платформ здригалося вiд вибухiв i куль iз далекобiйних гвинтiвок. А ргодкасонцi не розумiли ворожостi, адже вони допомагали людям. За що ж iх намагаються вбити?…
Не зрозумiти iм, чесним i гордим, що стрiляли у них прибулi з iнших планет найманцi, вiчнi шукачi наживи, тi скалiченi душi, що не можуть жити у мирi й повсякчас шукають вiйни. Тi, котрих залюбки використовували полiтики у своiх вiйськових iграх.
Ргодкасонськi миротворцi – чистенькi, цивiлiзованi, у сучасних сiрих бронежилетах, захищенi з голови до нiг, але не озброенi, виходили на руiни безстрашно, наче легендарнi ангели[2 - Ангели – довгожителi, що володiють цiлительською магiею. Тонкоматерiальнi iстоти, котрi можуть набути будь-який образ. З планети Агалла.] з довоенних казок. Вони пiдбирали поранених, робили щеплення, ховали мертвих, роздавали коробки з iжею, пляшки з чистою водою. А в мiстi почалася епiдемiя невiдомоi хвороби, що знищувала людей сотнями. Заслiпленi горем i пiдбуренi кимсь надiйцi звинуватили ргодкасонцiв, що вони розповсюджують смерть.
Миротворцi й лiкарi все ще не зважали на агресiю мiсцевих. Адже люди багато втратили, навколо вiйна, до них потрiбно ставитись лагiдно, з розумiнням. Смiливо заходили бiлi рятiвники у глиб розвалин, поки декiлькох iз них не викрали невiдомi. Наступного дня голi тiла бiлошкiрих давнiх пiдкинули до шпиталю на космодромi. Їх обрубанi голови з бiлим волоссям насадили на дротяний паркан.
Наступного дня вибухнула одна платформа: налетiла на повiтряну мiну, оснащену дестабiлiзатором силового поля. (Нова розробка вiйськовоi iнженерii, звичайно, не мiсцевого виробництва. На планетi Над зброi не виготовляли навiть пiд час вiйни. Не вмiли).
Лiки, пакети з iжею розкидало по вулицi вибухом. Поки миротворцi прийшли до тями, люди все розiкрали, ще й зброю захопили. Санiтару вiдтяли голову. Хтось пiдказав, що Ргодкасонцiв тiльки так можна убити…
Капiтан корабля-шпиталю наказав поставити на платформи мiношукачi й нiкому не виходити з пiд дii силового поля гравiтацiйноi машини. Пiд час зупинок посилювати захист i чекати, поки люди вийдуть до лiкарiв самi.
* * *
У той день вiдправляли на базу два пороми з важкопораненими. Пороми пiднялись у небо, вибухнули й впали.
А потiм прийшло пiзне застереження вiд штабу ополчення. Виявляеться, заради безпеки населення планети Над, народне ополчення поставило в атмосферi силове захисне поле, посилене пастками з гравiтацiйних мiн. Це поле також блокувало сигнали телепатичного зв'язку.
Силовi установки поля лежали на поверхнi планети, мали вигляд великих металiчних куль розмiром iз середнiй космiчний корабель. Бiля кожноi установки ополченцi залишили загiн охорони.
У той день, пiд виглядом бiженцiв, на територiю космодрому зайшов загiн ополченцiв. Вояки так званоi визвольноi армii, тренованi чоловiки й жiнки, витягли з пiд лахмiття зброю i почали стрiлянину. Опiсля забрали харчi та медикаменти зi складу. Спустошений склад пiдпалили, захопили одну з гравiтацiйних платформ i втекли. Звичайно, нiхто у них бойовими не стрiляв, тiльки паралiзуючими.
А ввечерi все вiдбувалося швидко й страшно. Спочатку на космодром упав корабель: пiдiрвався на небесному мiнному полi. Потiм над космодромом з'явилися великi бойовi гравiтатори. У гучномовцi повiдомили, що ргодкасонцi порушили якiсь закони безпеки i виннi у тому, що ворожий корабель намагався пробити планетарний захист. Вiдразу, як доповнення до тих слiв, пролунав вибух. Ргодкасонський корабель-шпиталь розiрвало навпiл. З ворожих гравiтацiйних платформ полився вогонь. То був важкий горючий газ, що стелився над поверхнею планети. Реакцiя горiння того газу тривала, поки пiд куполом силового поля залишалась хоч крапля повiтря. Наметове мiстечко з пластикових контейнерiв вiдразу спалахнуло. І пожежа без перешкод захопила територiю космодрому. Люди перелякано бiгали серед вогню й диму, шукаючи порятунку. Надiйцi перетворювалися на факели, падали iз страшними криками. Та тих, кому вдавалося вирватись iз вогняного пекла, розстрiлювали ополченцi.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/alla-markovska/vogon/) на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
notes
Примечания
1
Галатикон – 50 днiв, по 36 iто (години). Сен (рiк) – дев'ять галактиконiв.
2
Ангели – довгожителi, що володiють цiлительською магiею. Тонкоматерiальнi iстоти, котрi можуть набути будь-який образ. З планети Агалла.