Шукачi пригод з сузiр'я Лебедя. Леля & Лель
Валентина Островська
На сторiнках цiеi казковоi iсторii моi онуки та дiти нового поколiння (а, можливо, й iхнi батьки;) знайдуть орiентири стосовно того, як жити у гармонii з собою, власними думками, оточуючим свiтом i природою. Казковi персонажi, з якими веде бесiду Майстриня, у дiалогах дають вiдповiдi на безлiч запитань, що постають перед будь-ким, хто прагне заглибитися у власну природу (чи не ця риса е ключовою особливiстю «нових дiтей»?). Що впливае на поведiнку людини?
Шукачi пригод з сузiр'я Лебедя
Леля & Лель
Валентина Островська
Ось послухай, мiй рiдненький. Настав час розповiсти те, про що менi в моему дитинствi нiхто не розповiдав. Я теж була маленькою i мала безлiч питань, на якi мало хто мiг вiдповiсти. Пам’ятаю, як мене гнiтила вiдсутнiсть вiдповiдi. Не розумiла, чому те, що бачу я, не бачать iншi. Безлiч «чому» так чи iнакше, мене супроводжували все мое життя. Отже, життя воно одночасно зрозумiле й нi.
Присвячую онукам
Редактор Марина Михайловна Костючок
Фотограф Валентина Францевна Островская
© Валентина Островська, 2023
© Валентина Францевна Островская, фотографии, 2023
ISBN 978-5-4474-2357-5
Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero
Космiчнi простори – хто про них не мрiяв? Напевно, нема таких людей, якi б не замислювались, про навколишнiй свiт, який ми бачимо, пiднявши очi догори. Свiт земних процесiв нам вiдомий, а от космiчних – загадка, яку людство ще не скоро пiзнае. Так думаю я. А, як мислиш ти? Знаю, тебе теж цiкавить сам процес життя. Так, у кожного своя думка i свiй простiр бачення. Адже свiт багатогранний. Кожна людина, народившись, повинна пiзнати свою грань бачення свiту. З твого дозволу, хочу подiлитися своiм баченням. Воно дещо дивне, але я маю надiю, що саме ти мене зрозумiеш. Мое пiзнання приходило до мене через сни, а також з iнших джерел. Про одне з таких джерел спробую тобi розповiсти.
Мандруючи у снах, я бачила той рiзноманiтний космiчний свiт, невидимий, що навколо людей, в iхнiх думках, емоцiях та почуттях. Сни не дивували, адже я iх бачила ще з раннього дитинства. А от те, що бачила навколо кожноi людини – дивувало. Як i всi, я вiдмовлялася сприймати, те що бачила, однак сни повторювались. Щоденнi бачення свiту, що творить людина – i я врештi решт згодилася. Почала сприймати спокiйно. Намагалася розповiсти рiдним та близьким – мене не розумiли. Тодi почала по троху записувати. Саме тi записи стали основою розповiдi, написаноi тобi, мiй любий Славчику.
Їх було двое – Лiii та Лууу. Чому було? Адже вони вже не матимуть можливостi потрапити на нашу планету. Чому? Пояснення отримаеш далi.
Лiii – дiвчинка i хлопчик – Лууу. Так вони менi вiдрекомендувались. Дiти 7—10 рокiв. Нашi дiтлахи бiгають на вулицю, грають у футбол та в iншi дитячi iгри. А вони мандрують свiтами сонячних систем.
Так, менi теж було дивно, але вони – сама досконалiсть в розвитку сили розуму i душi. Їм дозволяють батьки мандрувати, але не дозволяють виходити на контакт з iншими. Так-так, ми для них «iншi» – живi чудовi iстоти. До нас вони ставляться як бабусi з дiдусями до онукiв. Опiкуються наче малесенькими, навiть бояться приторкнутися, аби не спричинити болю.
Саме через iх чистий потенцiал свiтла, нам можуть нашкодити, завдати болю, адже бiля них горять надбудови зла. Вони не бояться нас, ми iм шкоди спричинити не можемо, хоч забрудненi емоцiонально Ми вiдрiзняемось потенцiалом енергетичним, створеним нашим розумом. Люди iх приваблюють вiбрацiями мозку, так як i iншi поза – земнi цивiлiзацii. Дорослих ми не цiкавимо, адже вони теж в дитинствi мандрували в минуле. Все, що нижче iхньоi сонячноi системи, е минулим для розумних iстот з сузiр’я Лебедя. Так вони менi розповiдали. Людину приваблюе щось невiдоме i таемне, а от вiдоме вже не приваблюе, так i в сузiр'i Лебедя. Там в дiйсностi життя казково – загадкове, неперевершено магiчне, для нашого розвитку.
Дiти однiеi з семи земель, на яких живуть розумнi iстоти (значно досконалiшi за нас) з сузiр’я Лебедя. Їхня Земля мае атмосферу бiлого кольору. Іншi землi – червоного, помаранчевого, жовтого, зеленого, блакитного та фiолетового. «Люди бiлого свiтла» – так себе називають. Вони народжуються з потужнiшими знаннями, нiж ми маемо вже в дорослому вiцi. Життя людей нашоi планети – для них давно забутий процес розвитку. Вони мiльйони рокiв тому мали такий рiвень. Тому, спостерiгаючи за життям, менш розвинених розумово цивiлiзацiй, мають можливiсть згадати свое минуле. Для чого це iм потрiбно? Я теж цiкавилася цим питанням. Для того, щоб клiтини мозку, якi вiдповiдають за минуле, могли пробудитись. Для чого iм пробуджувати те, що для них не е важливим? Виявляеться для них е все важливим, бо вони вмiють керувати своiм тiлом, змiнювати i пiдлаштовуватись до рiзних сонячних систем, до температурних режимiв, мають великий арсенал можливостей. Саме таким чином вони йдуть по шляху розвитку на ще вищий щабель, а ми для них е переосмисленням помилок зроблених в минулому.
Я вже говорила, що знання йшли до мене через сни, але я не вiрила в них, i свiдомо вiдмовилася бачити iх. Можливо тому й почала робити Лелi. Дивне бажання, яке з’явилося неочiкувано, вiд якого вже не змогла вiдмовитись. Менi було легко i тепло на душi в моменти, коли моi руки шалено намотували нитки i наче самi, без участi моеi уяви, робили iграшки. Певне нерозумiння такого бажання мене дещо засмучувало та й трохи смiшно: доросла жiнка робить лялечки? Розум мiй намагався перешкоджати, але дарма. Вже потiм я зрозумiла, що таким чином до мене йшло пiзнання, свiтобачення. Воно йшло пiд певним кутом зору та з певного життевого простору думки.
Саме простори думок наших, в якi ми потрапляемо, коли про щось думаемо, володiють нашими поглядами на життя та поведiнкою.
«Я»
Майстриня ляльок, яка робить iграшки з ниток – це «Я». Лелi – ляльки. Ти iх скоро побачиш. Знаю, будеш теж смiятися, як твоi тато з мамою. Не могла пiдшукати назву моiм «витворам мистецтва», тому вирiшила, що будуть називатися «Лелями». Головною серед них буде саме ця Леля.
Лууу
У кожноi з них буде свое iм’я – емоцiя людини. А через Лелю будуть вести розмову Лiii або Лууу. Так, вiрно, це моя помiчниця. Розумiю, що сучаснi iграшки цiкавiшi та привабливiшi. Але ти мене зрозумiеш, мiй рiдненький. Вони особливi i зробленi з ниточок з великою любов’ю до життя.
Лiii
Знайомся, це красень Лууу, а це – Лiii.
Лiii та Лууу жителi землi Бiлого Свiтла. Вони матимуть можливiсть виправити своi помилки минулого. Саме для цього вони повернулися в минуле, тобто – в наше життя. Менi допоможуть зрозумiти в теперiшньому часi, де ми допускаемо помилки, i як вже зараз виправити iх, i в подальшому не створювати нових. Тобто, вони отримали тiла i мiсце проживання на планетi. Не на завжди. На певний час. Шкода, що ти iх не побачиш, але спробую розповiсти. Чесно кажучи, я не вмiю гарно розповiдати. Та ти вибач мене за це – е на то своi причини.
Даватиму Лелям iмена, з допомогою яких шукачi пригод, отримуватимуть з простору всю iнформацiю стосовно тiеi чи iншоi емоцii або персонажу.
Вони матимуть змогу потрапляти безпосередньо в суть невидимих для людей згусткiв, якi й володiють теперiшнiм людством.
Лiii та Лууу знайшли можливiсть спiлкуватися зi мною.
Передаватимуть всю iнформацiю менi, а я вже спробую описати.
В нашiй сiм'i жили, однак не одночасно, котик i песик. Котика ми лагiдно називали Муруська. Вiн муркотiв тiльки тодi, коли сiдав на руки до когось iз сiм'i. А коли вiн скiнчив свое перебування в тiлi кота, з’явився у невидимому свiтi людських творiнь.
ЛЕЛІ – провiдники в свiт невидимих iстот – згусткiв енергетичних. Саме про них довго намагалися розповiсти менi шукачi пригод через сни. Що творить людина через невидимий свiт, i якi наслiдки мае з цього? Отже все по черзi.
Всi з часом покидають цей свiт. Це розумiти i сприймати необхiдно спокiйно, без переживань, домовились? Котик перейшов на рiвень невидимий. Про iснування невидимого рiвня знала ще з дитинства, однак змусила себе забути. Тiльки пiсля того, як зробила Лелю, а вона потрапила до рук Лiii, згадала про iснування невидимого свiту. Перебування котика в нашiй квартирi пiсля смертi, мене вже не здивувало. Так, вiн там залишився енергетичним згустком, що складався з емоцiй кожного iз нас. Лiii взяла до рук Лелю i я почала розумiти все, чим саме наповнений простiр, яким володiе невидимий котик.
Потiм з’явився чудернацький песик породи Чi-хуа-хуа – ЛУЛУ. Теж довгий час жила в колi нашоi сiм'i. Коли я робила цi лялечки, вона була поряд.
Менi допомагала, бавлячись нитками та вiдволiкала увагу на себе. Бувало залiзе на руки, ляже i спить, а коли закiнчувала працювати – незадоволено покидала мене i йшла шукати iнше мiсце.
На той момент не знала, що скоро i вона перейде в iнший свiт, але не покине нас назавжди. Залишиться не лише в пам’ятi, а й буде супроводжувати все життя, на енергетичному рiвнi. Через ЛУЛУ i котика вчилася спiлкуватися з шукачами пригод.
Надалi Лууу i Лiii будуть втiлюватися в рiзнi сфери емоцiй, обираючи лялечку, бачитимуть в нiй ту суть, яка була вкладена в неi. Всi Лелi будуть мати свое iм’я, i вiд свого iменi вестимуть бесiду. Про рiзномаiття нашого не видимого свiту
Любий, ти повинен знати, чому стаеться саме так. І що потрiбно робити, щоб не ускладнювати собi життя та iншим. Навчити тебе не можу. За тебе пройти шлях твого життя – теж. Тому читай i сам обирай, як жити.
Котик Марко
Котик:
Я котик чорненький,
Лагiдний i чистенький,
Люблю iсти вишнi спiлi.
Лапки чорнi, вуса бiлi,
Очi зеленi, а не синi.
П’ять бiлих волосинок на спинi.
Зараз не видимий для вас,
В менi записаний минулий час,
Слова й бажання, дитячий смiх,
Вiрним був для ваших втiх,
Все в менi тепер вашим е,
Ви не видиме життя мое.
Бережу ваше добро i сльози,
Мене не лякають грози,
Вашим помiчником працюю тепер,
Не жалкуйте, що я помер.
В менi вашi помилки i вдача
Риси характеру – тяжка задача
Стаються пiд час спiлкування,
Знаю все, ви мое навчання.
Я такий, якими ви е емоцiйно,
Тим i живу постiйно.
«Я»: Лiii, скажи менi, будь ласка, чому ми не чули, не бачили та й не знали про присутнiсть в квартирi котика, пiсля того як вiн пiшов iз життя?
Лiii: А ви й не могли чути, адже ваш котик мае набiр саме ваших емоцiй. Ви не мали шкiдливих та руйнiвних звичок. Жили мирно, не створювали при життi програм руйнацii одне одного.
«Я»: А що таке, програми руйнацiй?
Лiii: Це – поганi слова за допомогою котрих однi люди мають силу впливати на iнших: волею, чужi плани, намiри.
«Я»: Для чого люди створюють програми? Чи шкiдливо це для самоi природи котiв? Яку загрозу вони несуть конкретно для котика? Наш котик був чорненьким, а iх серед людей прийнято боятися.
Лiii: Шкiдливо як для котикiв, так i для людей. Адже жива енергiя котика вiдповiдно природi своiй не несе жодних проблем в свiтi тваринному. Згусток негативноi програми, створеноi спецiально людиною, може мати магiчний характер або проявлятися у формi емоцii. Емоцiя руйнiвного характеру вписуеться в живе поле тварини. Ще за життя тваринка стае носiем негативноi емоцii ii хазяiна. Їхнi енергетичнi оболонки стають не схожими на тваринний свiт. Тому простiр роду котiв вже не приймае таких у свiй тваринний свiт. Їхне поле насичене руйнiвними програмами, а самi вони стають носiями таких програм. Дух котика стае примарею. Вiн вiчно шукатиме дорогу додому. Людськi вчинки i манiпуляцii заважатимуть йому у цьому. Занапастила людина живу природну енергетику тваринного свiту, а тим самим – i свою, людську. Це i е смiттям в просторi, яким ви дихаете. Часто, цi енергетичнi паразити виростають настiльки великими, що потiм здатнi весь рiд зруйнувати вщент. Це вже розумна iстота, яку у народi називають Дiдьком. Все, що ви створюете на основi живих енергiй, з часом переростае в загрозу для вас самих.
«Я»: Як же довго житимуть енергii нашого котика, i куди ж вони дiнуться з часом?
Лiii: Житимуть доти, доки житимете ви. А вiн для вас, наче ощадбанк, де вашi грошi лежать. Коли комусь з вас потрiбен буде свiй емоцiйний запас, то котик вiддасть його iз задоволенням. Йому легше i вам на користь. Але ви зможете взяти тiльки той потенцiал, який був там залишений. Звiдти пiшло ритуальне поклонiння тваринному свiтовi, що мало на метi – збереження потенцiалу роду або сiм'i. Воно здiйснювалось через повагу i любов до тваринки та чемне ставлення до неi. Таким чином створювались тотеми i анти тотеми, котрими до сьогоднi користуеться система астрологii та магii. І це не погано не добре. Так потрiбно. А от для чого саме – поки що вам знати не потрiбно. Лише певний пласт знань буде вiдкрито на певний перiод часу.
Лулу
А я ЛУЛУ теж чорненька,
Лапки i пляма на животi, бiленька,
Руда клякса на спинi,
Ви не виннi.
Люди не знають,
На яку бiду наражають,
Себе i дiточок своiх,
Нас купують для своiх втiх,
Котикiв i собачок,
Навчаючи хлопчикiв i дiвчаток,
Любити навколишнiй свiт,
Ми любимо вас вашим почуттям,
Не жертвуйте дитячим життям,
Шкода менi, Марино, тодi
Що через мене була в бiдi,
Зараз в нагодi тобi я стану,
Не жалкуй, любити не перестану.
«Я»: Скажи Лулу, чи однаковими е вашi з котиком шляхи в невидимому свiтi? Чи переплiтаються вашi з ним долi?
Лулу: Ми одне одного знаемо, тому що в однаковiй ситуацii опинилися. Наче магнiтом причепленi до ваших життiв. Нам роботи вистачае. Адже вашi дiти в рiзних мiсцях знаходяться, За кожним з вас ми спостерiгаемо i повиннi оберiгати.
Лiii: Таким чином вони набувають певних знань та здiбностей. Збагачення всiеi популяцii певного виду, вiдбуваеться шляхом пристосування до життя з популяцiею людей. Вiбрацii розумовi iм не завадять. Їхнi душi пiддаються розгерметизацii, так як i душi ваших святих приносяться в жертву. Проте, це трохи рiзнi речi.
Лулу: Ми навчаемося жити, а ви маете з цього своi цiлi: однi – кориснi, а iншi – нi. Є такi, що гальмують розвиток нашоi популяцii. Однак вам завдаеться шкода непоправна. Наприклад, хвороби алергiчного походження створюють в вашому просторi життя новi тiла хвороб, в яких е ваш життевий потенцiал.
«Я»: А яким чином ви оберiгаете нас?
Лулу: Ми наче магнiтом до вас прив’язанi. Якщо в енергетичному тiлi переважають негативнi програми, то нами володiють злi сили. І ми змушенi вам створювати перешкоди та горе чинити. А от, якщо – добрi, то допомогу нестимемо у всьому.
Лiii: Невидимий свiт для вас щiльно населений i гармонiйний. Там такого галасу не iснуе. Ми на орбiтi Землi не чуемо слова. Ми вiдчуваемо iмпульс, енергетичний потiк долi кожного з вас. Якщо людина погано ставилась до тварини i в гнiвi проклинала когось або щось, то цей енергетичний потiк насичуеться негативом цiеi людини, наче фарбуеться в чорний колiр i тому ви перестаете отримувати чистий потiк Долi.
Лууу: В нашому сузiр'i е сiм планет, якi населяються подiбними до вас людьми. І кожна земля мае свiй колiр свiтла. Наша земля – бiлого свiтла. А е землi червоного, помаранчевого, жовтого, зеленого, голубого та фiолетового свiтла. Як бачите, землi чорного свiтла не iснуе в нашому сузiр'i. Вона знаходиться набагато нижче, нiж ваша Земля. Вами ще володiють сили темряви. Вони утворюють гнiв у вашому тiлi.
«Я»: В цей час Лiii взяла в руки чорненьку Лелю, нiжно i з Любов’ю почала бавитись нею. Неймовiрно гарнi рухи рук утворюе Лiii коли бавиться Лелею. То був гнiв.
Лууу: Бачите як змiнюеться Лiii?
«Я» побачила зi сторони, як гнiв, який колись мною володiв. І менi стало соромно за те, що неймовiрноi краси бiлявка стала негарною i страшною. Але вона сама пiшла на таку жертву заради того, аби менi показати саму суть гнiву.
Неймовiрноi краси Лiii стала некрасивою на декiлька хвилин, аби я зрозумiла, що саме ми творимо у цьому свiтi, коли нехтуемо правилами чистоти життя. Шкода, що не всi ще здатнi розумiти та нести вiдповiдальнiсть перед дiтьми i онуками за створенi образи. Сама присутнiсть двох дiточок з iншоi планетноi системи, що хвилини змiнювали мене, я наче ставала на них схожа. Насичувалася.
Леля
Леля: Так, через декiлька днiв разом з ними в iхнiх думках мандрувала космiчними просторами i бачила так, як бачать вони, вiдчувала так, як вiдчувають вони, розумiла i чула спiв космiчних просторiв. Це неймовiрнi вiдчуття! Немае слiв описати Лiii та Лууу. Якщо колись зможу намалювати, то зроблю це, аби показати iхню неймовiрну красу.
Вiдповiдальний погляд,
Дитячий смiх, на вигляд,
І тихий шепiт свiтла, що огорнув
Тiла дiтей, час на мить заснув.
Лiii та Лууу наче казка нескiнченна,
Могутня сила, незбагненна,
В нашому свiтi емоцiй та проблем,
В пошуку дилем.
Гнiв
Гнiв: А хто там мене згадуе?
Лууу: Це я, розповiдаю про людей та iхнi емоцii.
Гнiв: То можна i менi вас послухати?
Лiii: Так, обов’язково приеднуйся.
Марко: Я не заперечую, нам буде цiкавiше.
Гнiв:
Я гнiв-гнiвище.
Мене не лякае вiтрище
І водою мене не змити,
Злих людей буду гнiвити.
Лулу: А як вiд тебе звiльнитися людинi?
Марко: А яким чином ти створений?
Лiii: Я тобi допоможу, а ти – менi пiдкажеш, добре?
Гнiв: Так. Я створений, на основi неконтрольованих емоцiй, якi у людей виробляються системою гормонiв. Розум людини блокуеться егоiстичними бажаннями.
Розум
Розум: А чому ви мене не кличете до себе на бесiду? Я чую у вас мова йде саме про мене.
Егоiзм
Егоiзм: Ви i про мене забули – менi кiсточки обсмоктуете. Леля, де моя Леля?
«Я»: Зараз вже роблю, зачекай. Не плутай менi нитки – вийдеш не красивим. Не всi одразу, добре?.
Ниточки по кольору пiдбираю,
На руку мотаю,
Сама собi знаю,
Егоiзм з себе знiмаю.
Ножицями нитки розрiзаю,
Зв’язок з егоiзмом розриваю,
Там розуму моему не мiсце,
Не стане на завадi гнiвище.
Лууу: Скоро ваша земля перейде на вищий рiвень розвитку. Тому притаманнi сьогоднi вам гнiв, роздратування, стануть на завадi. Важливо, аби ви своiм розумом навчилися контролювати гнiв, робити так, аби вiн слугував вам, а не на користь чорного кольору.
Лiii: Це буде для них тяжко зробити, адже в суспiльному просторi гнiву я побачила, що iншi люди отримують задоволення коли знаходяться у станi гнiву.
«Я»: А що ж нам робити?
Лiii: Важливо аби ви вмiли помiчати в собi початок гнiву i намагалися зрозумiти те, що пiдключае вас до суспiльного гнiву. Тодi ви будете контролювати цю емоцiю, а не вона – вами. І тодi вам навiть сам Дiдько не буде страшним.
Дiдько
Дiдько: Так-так, вже всi на сьогоднi зiбралися до купи? Буду я вам перешкоджати. Ой, а що це мене тримае так мiцно?!
«Я»: Я тебе тримаю, бо ти вже втратив силу i вона не може завдати шкоди нiкому. Так що заспокойся i приеднуйся до спiвбесiди.
Дiдько: А може менi хтось допоможе?
Лууу: Я тобi допоможу. Іди до моiх рук, спробую тебе розкласти на складовi та покажу людям з чого ти складаешся. Так, ти маеш в собi всi кольори сiрого, чорного, коричневого.
Дiдько: Не розкладайте мене на частинки та на кольори! Це моя справа! Я людей розриваю на часточки, аби вони не могли бути цiлiсними. Хтось допоможiть менi!
Хтось
Хтось: Я б радий був, але вже давно намотаний у ляльку.
Дiдько: А чому не попередили, що будете мотати? Я би втiк.
«Я»: Ви ж людей не попереджали про вашi шкiдливi вчинки.
Лiii: Годi сперечатися. У нас безлiч роботи!
«Я»: Лулу, пiди зачини дверi до нашого примiщення. А то ще хтось побажае сьогоднi спiлкуватися з шукачами пригод з сузiр’я Лебедя. Я думаю, що вже тiсно у кiмнатi.
Лулу: Дверi зачиненi – можемо продовжити спiлкування.
«Я»: Шукачi пригод, якi злилися з жителями невидимого свiту, через Лелi продовжать розповiдати про особливостi та звичаi життя створених людьми образiв у просторi думки. Цi образи е непомiтними для ока людини та знаходяться поза увагою людською.
Лулу i котику, я так зрозумiла, що у ваших невидимих людському оку образах е всi, хто залишився на розмову?
Котик: Так i не тiльки вони. Їх значно бiльше, однак ми нiколи не рахували всiх, хто вмiщаеться в наш об»ем.
Лулу: Обем людськоi душi бiльший за наш, тому нам тяжко з таким тягарем. Рiзнi потенцiали по рiзному дiють на нас i на вас.
Котик: Люди хворiють через близьку присутнiсть з котами, через несумiснiсть на рiвнi бактерiй. Те, що iм шкiдливе у нас, е нам корисно i необхiдно.
Лулу: Хвороби у людей, виникають вiд тiсного спiлкування з тваринним свiтом. Вiдбуваються тяжкi порушення на клiтинному рiвнi. Оскiльки лiмфатична система не здатна всi бактерii, непритаманнi людям, вчасно виводити. Надто тiснi стосунки з тваринами, шкiдливi для людей. Повинна бути у всьому мiра.
Лiii: Так, ви не несете вiдповiдальностi за своi фiзичнi тiла. Це не правильно та й безвiдповiдально стосовно тiла. Адже з часом вам потрiбно буде мати здорове тiло. Розум людини не зможе змiнити свое тiло настiльки, щоб бути здатним для подолання великих вiдстаней. Потрiбно берегти тiло. Воно важливе у подальшому вашому розвитку.
Розум: Так, я пiдтверджую вище сказанi слова. Особливо шкодить присутнiсть чужорiдних форм, i я починаю блукати у своему тiлi тай у навколишньому середовищi. Вiд мене вимагають вивчити i тримати пiд контролем всi знання. Інколи бувае, що так заблукаю, що виходу не можу знайти. Потрапляю в кота чи то собаку i починаю там блукати. Тодi емоцii починають атакувати мiзки та нервову систему. Не знаю, як з тими людьми знайти порозумiння?
Егоiзм: Я iнколи приходжу на допомогу розуму – своею силою егоiзму перешкоди руйную. Людина, в якiй я живу мене любить. Тiльки шкода, що вона не знае всього, що шкодить менi, та заважае жити в нiй. Ось, я який добрий та геройський хлопець. Дивiться на мене я вище всiх i кращий за всiх!!!
Лууу: Інколи люди навмисне роблять те, що шкiдливо. Наприклад курять цигарки, п’ють пиво, нюхають шкiдливi тiлу запахи та користуються наркотиками.
Егоiзм: Так, менi в чомусь допомагають тварини, а в чомусь i шкодять. Сил надовго не вистачае. Наприклад, на боротьбу зi шкiдливими звичками людини.
Розум: Люди лiнивi, не бажають користуватись розумом, i переходять жити на рiвень емоцiй та в свiт iлюзiй. Там я безсилий. Людина може пропасти у такому свiтi, але я завжди чекаю, коли вона вийде з-пiд його, та контролю iнших, аби жити у порозумiннi з розумом.
Хтось: А я той кого не бачать очi людини,
Руйную плани, що хвилини,
Перешкоджаю iй у всьому,
Пiдтримую лiнь i втому.
Я – таемниця, що хвилюе,
Я – уява, що страхи малюе,
Я – Хтось кого боятися повиннi,
У бiльшостi проблем вони не виннi.
«Я»: То ось хто винен у проблемах людини! З чого ти створений? Ким? Якi твоi обов’язки?
Хтось: Мене творить сама людина. А цiль моя – володiти волею iншоi людини.
Розум: То це я в тобi блукаю?
Хтось: Так, так але у кожноi людини свiй «Хтось».
Розум: То, як же менi тебе здолати?
Хтось: Надто багато потрiбно знати. Отже, можу сказати, що для цiеi роботи маю помiчникiв. Вони перешкоджають людям, в отриманнi знань. Тому вони надто швидко перестають розвиватися.
Дiдько: Я такий радий, що теж можу зашкодити цiй зухвалiй людинi! Нехай знають, що не все, що е на Землi – iхня особистiсть. Вони, люди, поганi для всiх, адже творять добро та свiтло своiми серцями. О я вiд того зменшуюсь у розмiрi, стаю меншим за нiготь мiзинця на лiвiй нозi. Бридкi вони тi люди! А ще – себе називають Богами.
Леля: Так допоможiть iм побачити глибини iхнiх проблем i iхнього зла аби планета змогла залишити iх на Землi!
Дiдько: Проти них вже всi сили невидимого свiту збираються йти на вiйну.
Лiii: Ми з землi Бiлого свiтла Тому-то ми й тут. Задля того, щоб люди знайшли порозумiння. Адже лише у тандемi зi своiм злом ви можете загинути. Або ж, навпаки – продовжити життя на планетi в спiвдружностi зi свiтлом. Земля все одно перейде на вищий розвиток з вами чи то без вас. Вибiр за вами, Люди. Тому, щоб не допустити помилку у виборi, кожен повинен очистити сам себе вiд присутностi сил темряви з чорноi землi.
«Я»: Як же порозумiтися людям, та не творити зла?
Лууу: Не одна Ви, таких багато. Рiзнi прибульцi – i в кожного своi iнтереси. Добру справу ви зробили, ще в ранньому дитинствi, воли маленьке гусенятко врятували вiд смертi. Пам’ятаете, з кривою шийкою? Ви годували його з рота i зiгрiвали. Пам’ятаете?
«Я»: Так, пам’ятаю, менi було його шкода. Мама таких вiддавала котикам чи собакам, щоб вони з'iдали iх.
Лiii: В те гусенятко поселилася моя душа. І вiд вас залежало, чи повернуся я на свою планету Бiлого свiтла.
«Я»: І тут я потрапила в обiйми Лiii. Їi сльози вдячностi омивали мое обличчя i випалювали все зло. Вперше я вiдчула ту неймовiрно величезну любов i вдячнiсть. Кожна клiтина мого тiла наповнилися свiтлом любовi. Так, то неземна любов! То неймовiрно!
Лiii: Ви вiдчули любов, якою мене спасли, вiддавши ii менi. Ви залишились без взаемного кохання, яке повиннi були отримати вiд своеi другоi половинки. Принесене в жертву кохання задля спасiння гусенятка… Адже ви навiть i не знали, яким лебедем стане вами врятоване гусенятко! Приймiть вiд мене та сузiр’я Лебедя нашу вдячнiсть.
Лууу: І вiд мене приймiть вдячнiсть, бо саме ви для мене зберегли мою половинку. Ми повертаемо вам ваше кохання та сприйняття навколишнього середовища. Це вдячнiсть вiд всiх птахiв, якi населяють вашу планету. Всi птахи на планетi Земля нам створюють живе свiтло для душ наших, без якого може загинути весь наш життевий простiр. Ми прийшли вам на допомогу саме зараз.
«Я»: То, що ми завдаемо вам шкоди, поiдаючи птицю?
Лiii: Нi, навпаки. Пiд час переварювання м’яса, лише свiйських птахiв, ви вступаете у взаемодiю з полем життя нашого сузiр’я, i стаете носiями живого свiтла для нас, а ми – для вас. А так, як у всесвiтi, нiчого немае не задiяного: все е у всьому, у всьому е все i потрiбне для всього, i – для потреби iншого. Вам тяжко зрозумiти зараз. З часом ви все зрозумiете. Ми вже перейшли на вищий щабель розвитку, тому нам потрiбне свiтло бiльш вищого гатунку. Теперiшня ваша життева позицiя зупинила розвиток людства. Для взаемодii нам потрiбнi вищi вiбрацii настiльки ж, як i вам. Гармонiя людства е добром для всесвiту, а дисгармонiя – злом. Коли у вас дисгармонiя, ви починаете годувати системи руйнацiй та зла, а цього допустити не може Творець всесвiту. Тому, ми вам прийшли на допомогу.
«Я»: То, що ви контролюете наш розвиток?
Лууу: Нi, ви самi своiм втручанням в природу подiлилися своiм розумом з усiм живим на Землi. Ваш розум може перейти у володiння тварин, рослин та мiнералiв i потреби у вас не буде для всесвiту. Тому настав час розумiти, що ви робите, те як дiете. Адже ви зараз пишете не свою iнформацiю. Їi на Землi немае. Це те, що ви повиннi знати.
«Я»: Розумнi iстоти сузiр’я Лебедя мають вигляд пташки, але у них руки е, ноги, i крила не з пiр’я, а така тiлесна структура, менi не зрозумiла. Тiло живе, тепле на дотик, дуже нiжне. Крила у них з’являються, коли треба летiти. Не можу зрозумiти. Нi, розумiю! Але не маю слiв аби описати. На обличчi замiсть носа дзьоб, але вiн надто дивний. Обличчя дуже гарнi та приемнi на дотик. Вони говорять, що на нашiй Землi живуть душi iхнiх пращурiв. Тобто – вони беруть початок в життях наших пташок. Пройшовши певну життеву школу на нашiй Землi, душа Лебедя покидае ii не одна, а у двох, зi своею половинкою. Саме звiдси починаеться iхня Лебедина вiрнiсть.
Лууу: Душi проходять через втiлення у всiх пташках, якi е на нашiй Землi. Зрiлою душа пташки стае тiльки тодi, коли вона втiлюеться у Лебедя. Потiм, цi двi половинки вiдлiтають в iншу систему, систему iншого Сонця в iншiй галактицi, де проходять через життя в нових тiлах та ситуацiях. Довгий шлях розвитку проходять всi розумнi iстоти, якi населяють космiчний простiр всесвiту. І душа кожного з нас мае свiй шлях розвитку. Лише вiд кожного з нас окремо залежить майбутне. «Я» так зрозумiла. Проте немае слiв описати саму суть. Дiтям сузiр’я Лебедя допомагають мандрувати iхнi мами. Їхня надпотужна сила здатна долати вiдстань та магнiтнi поля планет.
Лiii: Термiн нашого життя складае 800 рокiв. Не бiльше i не менше, а рiвно стiльки. Жителi наших планет нiколи не хворiють, не старiють. Але довше не живуть. Народжують тiльки двох дiтей. Народжують пiсля 100 рокiв. Вихованням займаеться мама до 25 рокiв. Вона супроводжуе свою дитину в ii мандрах, але в iншiй субстанцii, стае наче скафандром для неi. Одна ii частина залишаеться вдома i виконуе необхiднi справи, а iнша – в енергетичному потенцiалi бажання дитини. Пiсля 25 рокiв вихованням займаеться батько, а мама працюе, заробляе грошi, на утримання всiеi сiм'i. Про те, яким воно е те виховання, ми не маемо права говорити. В 50 рокiв дитина йде до суспiльноi школи, а мама народжуе другу дитину, i все з початку. А вже у 200 рокiв подружжя починае жити для своiх iнтересiв, та iнтересiв свого удосконалення.
«Я»: Цiкавi ви для мене. Можна вам ставити питання стосовно вашого життя?
Лууу: Так, ставте питання i ми вам будемо вiдповiдати. А зараз продовжимо, бо наша мiсiя скоро скiнчиться.
«Я» згодна разом з вами пройти крiзь знання i показати помилки, якi ми допускаемо. Менi у цьому допоможуть Леля та iграшки, якi зробила.
Лiii: Ми вам теж допомагатимемо.
Розум: Нарештi хоч хтось зацiкавлений. Силове поле розуму людини вже не здатне переломити хiд деградацii людини.
Я Леля – суть кохання,
Йду до кожного без вагання
У снах i в свiтi Явi,
Вести вас по шляху Правi.
Всю мудрiсть i силу вiкiв,
Бережу вiчно для синiв i онукiв,
В теперiшньому часi про майбутне,
І все, що тепер не забутне.
«Я»: Леля – моя друга лялька, яку я зробила. Першою була Багата. Ім’я саме прийшло без роздумiв. На той момент я не знала, що була така богиня.
Леля: Я тебе супроводжую вiд народження, тому, коли настав момент, ти почала творити, бо саме через цi маленькi ляльки я можу з тобою спiлкуватись.
«Я»: Дякую, але я навiть не знаю радiти з цього приводу, чи нi. Адже, судячи з усього мого життя, ти була надто строгою стосовно мене.
Леля: Тiльки так могла тебе вберегти вiд безглуздих вчинкiв. Адже ти сама вiддала свою любов маленькому пташенятку.
«Я»: У мене не було вибору, тому так сталося, як сталося, i це – на краще. Добре, я подумаю про це пiзнiше. А зараз ми продовжимо нашi мандри по вiдомим i невiдомим знанням та – свiтом невидимих речей, створених життям людини на Землi.
Лууу: Так було не раз. Подихом космосу стираеться весь iнформацiйний простiр знань людства i переноситься на iншу планетарну систему. Тобто стаеться заплiднення придатноi для життя планети в iншiй сонячнiй системi. Так було з людством, коли вимерли мамонти, динозаври. Ви були переведенi в стан спокою. Параметри тiла – в ту субстанцiю, яка могла пережити космiчний хаос. В моменти розростання космiчних просторiв так стаеться з кожною планетою. Потiм, настав час i вам дали бiологiчну оболонку, в якiй ви зараз знаходитесь. Вона вже дещо змiнена. І кожен раз, ми попереджали людство про можливi наслiдки, але ви не бажаете чути лише тому, що у вас особливi можливостi тiла та розуму.
Леля: Якщо людство не змiниться, то може зникнути з вашого тiла та система органiв, за допомогою якоi ви маете можливiсть отримувати насолоду в коханнi та стосунках.
Розум: Так, я в глибинi це знаю i кожна людина про це знае. Однак нашi клiтини мозку, а також знання пожирають якiсь липкi та мерзеннi слизняки.
Лiii: Так, це е одна iз паразитичних систем прибульцiв – сiрi маленькi чоловiчки. Вони спiв працюють з темними силами. Допомагають людинi творити злi образи, аби людство було залежним вiд певного кола людей та не мало можливостi розвиватися.
Дiдько: Сiрими користуемося всi ми – тi, хто проти живого свiтла. Ми – за чорне деструктивне свiтло, тому наша майстриня бачить людей як ялинки, обвiшанi лiхтариками. У когось рiзнокольоровi, а в когось – лише сiрi та чорнi. Ха-ха-ха, ми переможемо!
Егоiзм: Вiд мене залежить, – хто матиме перевагу. Я – всемогутня сила людини!
Розум: От-то i воно! Тому то ти мене i не чуеш. Я завжди говорю, що потрiбно спiвпрацювати, а не воювати. Людське тiло – це наш дiм i без нього тобi в просторi не жити. Тiльки розум вiчний, а всi складовi емоцiй людських – вони мають кiнцеву точку.
Егоiзм: А нам в життi допомагае ЛЕЛЯ, тому тобi розум в тiлi людини веселiше жити, а так ти сухий i черствий.
Розум: Так, я не сперечаюся. Цiкавiше коли людина мислить i поступае на свiй розсуд, враховуючи своi гормональнi потреби. Саме тому то i горять рiзноманiтнi вогники в аурi людини.
Дiдько: Не слухай ти його, Егоiзм! Пiшли зi мною пакостити i насмiхатися над розумниками. У нас це ж гарно завжди виходило!
Гнiв: А я як розiйдуся в людинi, то правих i не правих змету з дороги! Так що менi не указ, а нi Дiдько, а нi егоiзм! Я як собi надумаю так i вчиню.
Хтось: Так-так, давай! Саме в цьому випадку я зможу в тобi поселитися i тодi буду управляти твоiм гнiвом. Ти навiть не помiтиш коли i як це трапилось. Адже наше завдання – створювати ситуацii, в яких гнiв починае свою справу в тiлi людини.
Гнiв: Я сам собi раду даю i все без вас можу.
Хтось: Вже зараз в тобi сидить задавака i гординя, а вони моi, невидимi для тебе, пiдштовхувачi до гнiвноi реакцii. Так що, ти вже себе не в силi вгамувати. Адже вони перекривають дорогу розуму. Розум же мае силу над емоцiями, якi живляться системою гормонiв.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «Литрес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/book/valentina-ostrovska/shukachi-prigod-z-suzir-ya-lebedya-12192048/chitat-onlayn/) на Литрес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.