Громадянин
Сергiй Залевський
Макс Шнiтке #2
Технолог Макс втiкае вiд рабовласникiв в iншу частину простору, де немае поняття рабства. Захопивши невеликий корабель i трохи цiнноi сировини, вiн безстрашно вирушае в поодиноку подорож через дикий космос до свободи i нового життя. Дорогою герой натрапляе на мертвий корабель древньоi раси, де отримуе таемничий подарунок, цiннiсть якого йому належить ще дiзнатися. Досягнувши вiльних свiтiв, Макс стае повноправним i забезпеченим громадянином Спiвдружностi. На щастя, тут мешкають такi ж люди, як i вiн, з тiею невеликою рiзницею, що мiсцева цивiлiзацiя пiшла у своему розвитку на декiлька тисячолiть вперед. Технолог уживаеться в нове суспiльство, попутно потрапляючи в рiзнi ситуацii, в однiй з яких знайомиться зi своею майбутньою супутницею життя…
Сергiй Залевський
Громадянин
Як може обернутися твоя доля, якщо тебе викрали iнопланетяни? Такий прецедент стався з нашим героем – Максом Шнiтке, коли вiн вiдпочивав в Альпах – задрiмав на Сонечку, а прокинувся на жорсткiй полицi в кубрику космiчного корабля рабовласникiв з iмперii Гармор. Завдяки своему розвиненому розуму, йому пощастило «влаштуватися» на роботу до своiх викрадачiв на посаду технолога мобiльноi рудо-збагачувальноi фабрики, що висить в порожнечах космосу в однiй з мертвих систем фронтира цiеi iмперii. Макс взнае багато такого, що i у фантастичних романах не читав, хоча бiльшiсть з того, що оточуе його у новому свiтi, дуже нагадувала йому фрагменти з тiеi ж фантастики на тему зоряноi Спiвдружностi свiтiв.
Установка досить сучасноi нейромережi дозволила йому досить швидко вивчити новi знання, для того, щоб отримати можливiсть працювати з iнопланетними пристроями i устаткуванням. Працювати йому вимагалося для того, щоб викупитися з рабства – сiролицi хазяi переслiдували мету отримання високих прибуткiв, якi повинен був iм забезпечити землянин. Впродовж свого нового життя, наш герой невпинно пiдвищував своi професiйнi знання, справедливо вважаючи, що вiн зможе знайти у цьому свiтi свою нiшу.
Познайомився з красивою дiвчиною на iм'я Марта – теж iх числа спiйманих рабiв iз Землi – з нею вiн швидко зiйшовся i вони стали разом мешкати в каютi хлопця. Щасливий випадок принiс йому безцiнний подарунок – можливiсть вирватися з рабства у вiльнi свiти Спiвдружностi. Проте перед самою втечею його спiткае жорстока втрата – загибель улюбленоi дiвчини вiд рук п'яних насильникiв. У нападi сказу i вiдчаю вiн вбивае насильникiв, проте кохану вже не повернути. Поховавши свою дiвчину у безкрайньому космосi, наш герой покидае цю зоряну систему i спрямовуеться в довгий поодинокий полiт до нового життя.
(Першу частину пригод Макса Шнiтке читайте в книзi «Технолог».)
Глава 1
– Бос, через п'ять хвилин вихiд iз стрибка – повiдомлення корабельного ШМ вивело пiлота iз стану напiвдрiмоти.
– Зрозумiв, Болт – вiдповiв вiн ШМ, влаштовуючись в ложементi – активний щит на 100 % потужностi на передню пiвсферу.
– Вихiд через 10, 9,…3, 2, 1 – невеликий кораблик, оповитий веселковим пухирем, з'явився в порожньому космосi, як би нiзвiдки, i слiдом за ним пропало дзеркало порталу гiперпереходу.
– Система 66-15Г-108Ф – вiдрапортував бортовий мозок – штатний вихiд в зонi планетарноi маси газового гiганта.
Пiлот проглянув iнформацiю про систему, яка знаходилася в трьох добах польоту в пiдпросторi вiд тiеi, де вiн провiв останнi декiлька мiсяцiв «просунутим» рабом на збагачувальнiй фабрицi. Мiсцеве свiтило – блакитний гiгант, шiсть мертвих i безатмосферних планет, з яких двi – газовi гiганти. Ось в зонi останнього з них i вискочив iз стрибка його «Белз» – вiйськовий шахтарський кораблик подвiйного призначення – вiн його викрав у рабовласникiв, прихопивши ще випадково трохи цiнноi сировини, яку збирався продати по прильоту на мiсце. Цим мiсцем наш герой вибрав одну з вiльних систем Торгового Союзу Брилар – одного з держав-засновникiв Спiвдружностi.
Нiчого цiкавого в цiй частинi простору не було, тому подивившись трохи на мiсцеве свiтило, вiн вiддав наказ на наступний стрибок:
– Болт, розгiн в систему 32-12Г-108Ф.
– Виконую, пiлот.
Так само, як i вперше, переобтяжене суденце довго розганялося, поки не набрало необхiдну кiлькiсть енергii для стрибка, пропавши потiм iз звичайного космосу.
Макс задумливо лежав на лiжку у своiй каютi, розташованiй вiдразу за перегородкою рубки i пiдводив сумнi пiдсумки останнiх днiв: майже усi три доби гiперпереходу вiн намагався забути про свою втрату. Але як тiльки йому згадувалася Марта, у нього пропадав iнтерес до життя – вiн припиняв харчуватися, iгнорував тренажер – та вiн навiть заснути нормально не мiг в такому станi, не кажучи вже про якi-небудь дii з кораблем. Хвала Древнiм, що в процесi стрибка усiм управляв бортовий ШМ – тiльки тому з кораблем нiчого не сталося. І тiльки в останне занурення в сон йому вдалося нормально виспатися – вочевидь, серце чоловiка трохи вiдiйшло вiд шоку втрати, i вiн став повертатися в нормальний свiй стан.
– Як жорстко доля вирiшила повернути хiд мого життя – врiзала в найвiдчутнiше мiсце, не залишивши жодного шансу. Здавалося, що знайшов, нарештi свою половинку, i тут бац! – один на мiльйони кiлометрiв навкруги. Тепер знову все потрiбно розпочинати з нуля – залишаеться тiльки сподiватися, що в ТС Брилар мешкають люди, якi близькi менi за способом мислення i нормами моралi – такого плану думки повiльно текли у свiдомостi збiглого раба. Трохи прислухався до себе – до його здивування, уперше за останнi декiлька дiб вiдчув щось, що нагадуе апетит – починаю повертатися до повноцiнного життя. Злегка повороживши над харчовим синтезатором, поiв. Але внутрiшнi вiдчуття органiзму вимагали вiд нього ще чогось бадьорiшого, проте, в його агрегатi «Навi-11» алкоголь був вiдсутнiй, як явище.
Тому вирiшив застосувати по вiдношенню до себе шокову терапiю. Пiд цим термiном пiлот розумiв зайняття на своему бiговому тренажерi – хороший струс органiзму, захопленого нудьгою. Тривалий бiг почав робити свою справу – силовi навантаження завжди вибивали дурню з мiзкiв, до того ж, вiн вибрав режим бiгу по узбережжю моря – добре вiдтворена голограма морського пляжу плюс простенький агрегат – клiматизатор. Усе це, разом узяте, налаштовувало людину на тренажерi на позитивний настрiй.
– Який зручний пристрiй – думав наш герой, намотуючи вiртуальнi кiлометри – пара голопроекторiв, простенький вентилятор з ароматизатором повiтря, i на виходi отримуемо вiдмiнний бiговий тренажер, на якому приемно займатися спортом. Такi апарати могли б вже i на Землi робити – нiчого складного тут немае – продовжував роздумувати бiгун.
Але усе хороше рано чи пiзно закiнчуеться, i розпалений i неабияк спiтнiлий спортсмен зiскочив з майданчика тренажера i пiшов в душ – приводити себе в порядок. Так помалу, простi дii вивели утiкача з убитого морального стану – повiльно, але упевнено фахiвець приходив в норму. Пролетiв час ще одного стрибка – бiльше нiчим на маленькому просторi житлового модуля, в який входили рубка, каюта, перехiдний коридор i шлюз, зайнятися було не можна.
– Бос, до виходу iз стрибка п’ять хвилин.
– Зрозумiв, виконуй все, як минулого разу – щити i так далi.
– До виходу 10, 9,…3, 2, 1 – «Белз» проявився нi з чого i майже вiдразу ж посипалися тривожнi повiдомлення бортового ШМ:
– Дотичне попадання у фронтальний щит – поглинене, потужнiсть щита 99 %,… дотичне попадання у фронтальний щит – поглинене, потужнiсть щита 98 %,… дотичне попадання у фронтальний щит – поглинене, потужнiсть щита 97 %… – далi повiдомлення злилися в один потiк.
Макс спочатку трохи розгубився – досвiду мiжсистемних стрибкiв у нього не було, як i досвiду бойового маневрування – шахтарськi маневри у бiльш-менш статичних астероiдних полях не вважалися бойовими маневрами.
– Болт, доповiдь, хто нас атакуе, i не завалюй менi мозок зайвою iнформацiею.
– Вишли iз стрибка штатно, потрапили у блукаючий метеорний потiк, сила зiткнень мала, але постiйна i численна. У такому режимi можемо тримати удари ще близько години, якщо не прилетить щось велике. Потрiбно дозвiл пiлота на маневри – напрям потоку 28
до вектору руху.
– Є ушкодження, що вимагають негайного ремонту?
– Пропустили декiлька дотичних ударiв в лiвий вантажний модуль – доки обшивка тримаеться, ушкоджень немае.
– Розгорнути КВП по осi потоку – приймаемо усi метеори на щит. Промисловий сканер на максимум – визначити щiльнiсть i розмiри потоку, як визначиш – маневр на вихiд в чистий простiр.
– Виконую, бос.
На усi дii з обробки даних Болт витратив одинадцять хвилин – за цей час щит просiв до 89 % – тенденцiя не вселяла оптимiзму. Нарештi, бортовий мозок скинув пiлотовi на нейромережу пакет даних – iнформацiя була обнадiйливою: щiльнiсть потоку три з дванадцяти, за прийнятою в Спiвдружностi шкалою, швидкiсть руху вiсiм з дванадцяти, величина елементiв потоку чотири з дванадцяти. Далi йшли габарити потоку: близько шести кiлометрiв в поперечнику – кораблик в даний момент рухався майже в центрi потоку.
– Потрiбно вибиратися з цiеi рiчки, ще чого раптом побiльше прилетить – вiн знав, що такi потоки були результатом розпаду блукаючих комет, коли останнi проходять поблизу великих гравiтацiйних мас на швидкостi, що дозволяе iм вийти iз зони тяжiння таких об'ектiв. Проте, часто в результатi таких зустрiчей комета розвалюеться на багато шматкiв, якi продовжують свiй нескiнченний полiт у видi ось такого потоку дрiбних каменiв. Такi метеорнi потоки можна було дуже часто спостерiгати на Землi, наприклад Плеяди або Персеiди – свое iм'я вони отримують по назвах сузiр'iв, звiдки спрямований iх радiант руху.
– Болт, маневр на вихiд з потоку вгору, положення вiсi корабля не мiняти, використовуй тiльки маневровi двигуни.
– Виконую, пiлот.
Вибиралися вони в чистий космос ще пiвгодини – все-таки маневровi, це не маршевi – на той час щит упiймав ще пару десяткiв попадань, i до кiнця маневру тримався на рiвнi 61 % вiд максимуму.
– Щось менi останнiм часом таланить на нештатнi ситуацii: спочатку зiткнення на «Рант-су» з астероiдом, тепер блукаючий метеопотiк – чуе мое серце, що це ще не кiнець забавам.
– Болт, починай розгiн по маршруту.
– Час розгону буде збiльшений на 25 % – реактор частково вiддае енергiю на вiдновлення фронтального щита.
– Згоден, працюй давай.
Через двi з чвертю години, кораблик, набитий сировиною пiд зав'язку, пiшов в черговий стрибок. Потягнулася низка одноманiтних переходiв, кожен з яких тривав вiд двох до чотирьох дiб – потихеньку пiлот став втрачати вiдчуття часу i почуття реальностi. Утримати себе в здоровому глуздi допомагали тiльки багатогодиннi тренування на бiговому тренажерi, якi вiн спецiально подовжував i ускладнював, мiняючи силу тяжiння на борту. У один з таких днiв прийшло сповiщення нейромережi про успiшне вивчення пакету баз, якi вiн почав освоювати, ще будучи рабом у свого колишнього хазяiна – капiтан легкого носiя «Рант-су». Розгорнувши каталог, проглянув, що вiн мае i що потрiбно учити далi – список баз знань був вже солiдним:
Нейромережа «Технолог – 5.5/П». Інструкцiя користувача 1 ранг.
Імперiя «Гармор» 1 ранг.
Зоряна Спiвдружнiсть. Загальнi принципи i опис. 1 ранг.
Пiлотування
Класифiкацiя малих кораблiв Спiвдружнiсть 3 ранг.
Пiлотування малих космiчних кораблiв 3 ранг.
Пустотне маневрування 3 ранг.
Навiгацiя 4 ранг.
Силовi екрани малих космiчних кораблiв 3 ранг.
Бортовi ШМ малих космiчних кораблiв 3 ранг.
Сканування простору 3 ранг.
Системи озброень малих космiчних кораблiв 4 ранг.
Технiк по обслуговуванню малих космiчних кораблiв
Енергосистеми малих космiчних кораблiв 3 ранг.
Обслуговування малих космiчних кораблiв 3 ранг.
Броньове покриття малих космiчних кораблiв 3 ранг.
Руховi системи малих космiчних кораблiв 3 ранг.
Обслуговування бортових ШМ малих космiчних кораблiв 3 ранг.
Обслуговування промислових сканерiв 3 ранг.
Обслуговування промислових дронiв 3 ранг.
Обслуговування промислових лазерiв 3 ранг.
Ремонтнi дроiди 4 ранг.
Технiчнi скафи 4 ранг.
Видобуток ссм в космосi
Промисловi лазери 4 ранг.
Промисловi сканери 4 ранг.
Геологiя астероiдних полiв i безатмосферних планетоiдiв 4 ранг.
Класифiкацiя ссм, концентратiв ссм i чистих металiв 2 ранг.
Методи видобутку ссм в космосi 4 ранг.
Промисловi дрони 4 ранг.
Збагачення ссм в умовах космосу. Збагачувальнi комплекси
Методи збагачення ссм в умовах космосу 5 ранг.
Класифiкацiя ссм, концентратiв ссм i чистих металiв 5 ранг.
Збагачувальнi комплекси 4 ранг.
Стацiонарнi ШМ 4 ранг.
Хiмiчнi процеси у збагаченнi ссм. Каталiзатори i iнгiбiтори 5 ранг.
Силовi екрани мобiльних збагачувальних комплексiв 4 ранг.
Позицiонування мобiльних збагачувальних комбiнатiв 2 ранг.
Інженерна справа
Інжинiринг – модифiкацii i ухвалення рiшень 4 ранг.
Обслуговування мобiльних збагачувальних комплексiв 4 ранг.
Особисте
Ручна зброя 4 ранг.
Захиснi скафи 4 ранг.
Торгiвля 3 ранг.
Юрист 1 ранг.
Не вивчено поки що
1. Тактика i взаемодiя в пустотних бойових операцiях 4 ранг.
2. Мобiльнi енергоустановки 4 ранг.
3. Бортовi ШМ малих кораблiв 4 ранг.
4. Управлiння малими бойовими пiдроздiлами 4 ранг.
5. Класифiкацiя малих кораблiв Спiвдружнiсть 5 ранг.
6. Пiлотування малих космiчних кораблiв 5 ранг.
7. Пустотне маневрування 5 ранг.
8. Навiгацiя 5 ранг.
9. Силовi екрани малих космiчних кораблiв 5 ранг.
10. Бортовi ШМ малих космiчних кораблiв 5 ранг.
11. Сканування простору 5 ранг.
12. Штурмовi дроiди 5 ранг.
13. Пустотнi бойовi дрони 5 ранг.
14. Обслуговування i ремонт штурмових дроiдiв 5 ранг.
15. Обслуговування i ремонт пустотних бойових дронiв 5 ранг.
16. Багатозадачнiсть i роздiлення свiдомостi оператора (без рангу).
17. Тактика бою з використанням бойових дронiв 5 ранг.
18. Торгiвля 5 ранг.
Поставив на вивчення чотири бази четвертого рангу, знайдених колись в нiшi дроiда-прибиральника свого «Белза» – таймер зворотного вiдлiку показав триста п’ятдесят двi години до закiнчення вивчення – ще пiвмiсяця на науку, потiм можна буде братися за бази п’ятого рангу, отриманi у завскладом Мiхала. Але передусiм, пiде торгiвля – вантаж, який вiн вiз у своiх трюмах, слiд було добре прилаштувати. Потiм прийшла думка трохи полiпшити стан штатного ремонтника – дроiда «ДШГ-А», який не вiдгукувався на запит нейромережi. Зараз у нього були чотири такi працiвники: один з ресурсом 65 %, другий, той самий «умовно мертвий», i ще два з розбитого корабля в кавернi – тi були з ресурсом 66 %. Спроба оживити металевий труп провалилася з гучним трiском – чим був зайнятий цей механiзм у своему недовгому життi – було невiдомо, але навiть повнiстю його розiбравши, ремонтник не знайшов жодного вузла, ресурс якого перевершував би 10 %.
– Остаточний епiкриз пiсля розкриття пацiента – мертвий безповоротно, – розтин робив черговий судновий паталогоанатом Макс Шнiтке – хлопець злегка пожвавився.
Потiм зайнявся трiйцею решти робiтничкiв – нiчого мiняти мiсцями не став, оскiльки ресурс у усiх був приблизно однаковим, а провiв кожному сервiсне обслуговування – чищення-змащення. В результатi, пiдняв значення до 70 % – звичайно мало, але пара зайвих вiдсоткiв до значення цього параметра, це пара зайвих кредитiв при продажi майна. Втомився вiд роботи пристойно, оскiльки частину робив вручну, щоб хоч чимось себе зайняти. Сон до нашого героя цього разу прийшов i вiдпочив вiн до умовного «ранку» нормально. За iдою зi свого синтезатора його застав Болт:
– Бос, вихiд iз стрибка через п’ять хвилин.
Швидко проковтнувши залишки уранiшньоi трапези, улiгся в пiлотський ложемент:
– Стандартнi процедури при виходi iз стрибка, мозок.
– Прийнято, пiлот. До виходу 10, 9,…3, 2, 1 – вишли штатно. Інформацiя по системi 50-15Г-188Ф: мiсцева зiрка – бiлий карлик, одинадцять планет, з них чотири супергiганти з газовою атмосферою, шiсть безатмосферних i одна киснева. За наявною iнформацiею склад ii атмосфери не дозволяе знаходитися на ii поверхнi представникам людськоi раси – рiвень кисню 11 %, до того ж маса планети в пiвтора рази бiльше за стандартну. Знаходитися без скафу з м’язевими пiдсилювачами або екзоскелетом небезпечно для опорно-рухового апарату людей.
– Ну хоч якась рiзноманiтнiсть, а то однi мертвi кульки i астероiди по дорозi зустрiчаються – помiтив пiлот.
– Увага, бос, при активному скануваннi простору виявлена активна енергоматриця на орбiтi кисневоi планети.
– Ух ти, знову пригоди на мою дупу – нi, менi такого щастя не потрiбно – у нас зараз маневренiсть, як у сонного слона – потрiбно звiдси термiново забиратися. Тiльки внеси цю iнформацiю по планетi в пам'ять – може, коли-небудь повернуся сюди, як дослiдник невiдомого.
– Об'ект знаходиться дотично до вектору розгону в наступну точку маршруту – зблизька я зможу провести точнiше сканування.
– Добре, дозволяю провести повторне сканування об'екту зблизька, режим розгону не мiняти, при будь-яких активних дiях активувати форсаж.
– Прийнято, пiлот, форсажнi камери готовi. Фiксую опромiнення корпусу. вхiдний запит, Прийняти?
– Форсаж, вiдключити фронтальний щит – усю енергiю на розгiн. Прогноз за часом для стрибка?
– З вiдключеним щитом – шiстдесят шiсть стандартних хвилини. Повторний запит контакту, прийняти?
– Давай, спробуемо потягнути час.
На фронтальному голоекранi з'явилася сiра iстота – типовий гарморець, який посмiхався, демонструючи вiдмiннi бiлi зуби i глузливий погляд бiлих очей:
– І хто тут у нас лiтае?
– А хто тут цiкавиться, i з якою метою?
– Цiкавиться той, кому сподобався твiй кораблик, та i ти, бiлошкiре м'ясо мене теж зацiкавив. Тiльки не подумай нiчого такого – нiчого особистого, просто раб зi своiм корабликом менi згодиться.
– Перетупцяешься як-небудь без мене i мого КВП, i взагалi: читай номер, лузер!
– Болт, подальшi виклики iгнорувати i не вiдволiкатися вiд розгону.
– Прийнято, пiлот.
Деякий час назад. Борт рейдера «Рукер-су».
Рейдер четвертого поколiння гарморського виробництва висiв в цiй системi четверту добу – зализував рани, якщо так можна сказати по вiдношенню до цiеi махини. Корабель був перероблений з легкого носiя в щось, напiвсередне мiж власне носiем i транспортним мiжсистемником. При переробцi зменшили кiлькiсть льотних палуб i стартових комiрок на догоду великим трюмам – капiтан цього просунутого корита вважав, що для рейдера головне – це великi, мiсткi трюми, в яких можна возити багато цiнноi здобичi. Зменшене число власноi москiтноi групи було компенсоване установкою декiлькох десяткiв турелей ближньоi оборони «КС-8» для захисту власноi тушки рейдера. Також було змонтовано декiлька башт «Гросс-6» для близьких контактiв з супротивником, який вiдмовиться добровiльно подiлитися своiм добром.
У останнiй свiй контакт з таким супротивником командi рейдера трохи не повезло: в глибокому, нiчийному космосi нарвалися на такого ж мисливця, як вони, тiльки бриларського – важкий носiй шостого поколiння був на декiлька порядкiв потужнiше i таким же агресивним. Жителi Торгового Союзу Брилар вiдверто недолюблювали сiрих рабовласникiв i псували iм нерви i шкiрку, де тiльки могли i як тiльки хотiли. А упiймати в нiчийному просторi гарморський кораблик було святом життя для екiпажiв кораблiв ТС Брилар. Правда цього разу, свято тривало недовго – отримавши пару подарункiв у борт, рабовласники спiшно ретирувалися iз негостинноi системи i вистрибнули в цiй, де з цiкавого була тiльки планетка з рiдкою сумнiвною атмосферою.
Що було незрозумiло, так це – чому iх не переслiдував той бриларець, адже для нього вони були легкою цiллю – таке питання собi задавав знову i знову капiтан цього недорейдера – недоносiя. Хоча вiдповiдь на питання лежала на поверхнi: ну що можна узято з такоi, за мiрками ТС Брилара, старизни – витрати не виправдовують можливих трофеiв. Тому, користуючись випадком, рейдер проводив ремонт свого корпусу – мiсцевий iнженер з парочкою технiкiв, досить успiшно усували наслiдки непередбаченого контакту iз злими бриларцями, матюкаючи i згадуючи увесь iх екiпаж, iх рiдню i увесь чортовий Брилар. Капiтан теж плювався i скрипiв зубами – замiсть багатих трофеiв – однi збитки. Тут його спантеличив зв'язкiвець:
– Капiтан, спостерiгаю вихiд iз стрибка. Фiксую опромiнення корпусу.
– Зрозумiв, дай подумати. Якщо це те самий рейдер, то швидше за все нас вже впiзнали, а якщо хто iнший, то можливо, це до нас летить здобич. У будь-якому випадку спочатку потрiбно упiзнати гостя – давай працюй, зв'язок.
– Є збiг сигнатури – малий борт, важкий КВП пiдтримки «Белз-4.2Д» – дивелiйський вирiб. Це або розвiдник, або очманiлий залiтний клiент, повiльно рухаеться приблизно в нашу сторону. При поточнiй швидкостi контакт через чотири години i двадцять двi хвилини.
По обличчю капiтана розповзалася задоволена усмiшка – навряд чи це розвiдник, для цих цiлей використовують iншi типи судiв – ймовiрнiше, що це шахтар-одинак. Ось тiльки незрозумiло, що вiн тут робить сам – звiдси однаково далеко i до найближчих систем Гармора i до систем ТС Брилара. Означае це що? – потрiбно брати!
– Капiтан, об'ект почав розгiн, вектор розгону вiдводить убiк вiд нас, з поправками на швидкiсть набору прискорення – стрибок буде через пiвтори години.
– Давай, викликай його – запропонуемо подiлитися майном, допоможемо самотньому шахтаревi, ха-ха-ха.
Присутнi в рубцi зв'язкiвець i зброяр пiдтримали смiх капiтана, потiм фахiвець з контактiв став викликати той КВП, що розганявся. Пiсля другоi спроби контакту на капiтана дивився свiтловолосий бiлошкiрий чоловiк рокiв тридцяти-сорока. Зробивши привiтну посмiшку, капiтан першим почав дiалог:
– І хто тут у нас лiтае?
– А хто тут цiкавиться i з якою метою?
– Цiкавиться той, кому сподобався твiй кораблик, та i ти, бiлошкiре м'ясо мене теж зацiкавив. Тiльки не подумай нiчого такого – нiчого особистого, просто раб зi своiм корабликом менi згодиться.
– Перетупцяешься як-небудь без мене i мого КВП, i взагалi: читай номер, лузер!
Пiсля декiлькох секунд мовчання вiдгукнувся зв'язкiвець:
– Капiтан, а що означае лузер?
– Мене бiльше цiкавить, який номер я повинен прочитати? І де цей номер шукати?
– Капiтан, цiль збiльшила швидкiсть набору прискорення – час до стрибка близько години.
– Вiдправте пару легких КВП на перехоплення, може дiстануть – капiтана дуже зацiкавив цей бiлолиций, що говорить загадками, ну i його кораблик, звичайно ж.
Останне розпорядження вiн вiддав чисто за звичкою – з поточноi позицii наздогнати суденце, що тiкае iз зухвалим гуманоiдом не представлялося можливим – нехай полiтають нероби, а то зовсiм розледачiли – спохмурнiв головний рейдер, спостерiгаючи, як вiд транспорту вiдiйшли двi бойовi одиницi i стали прискорюватися у бiк утiкача.
Макс спостерiгав за цiею грою в доганялки з усмiшкою – дiстати його було абсолютно нереально – хоч режим форсажу посилено знижував ресурс двигунiв, в даному конкретному випадку така мiра була цiлком виправдана. Все одно цей корабель вiн збирався помiняти на щось по новiше, хоча досi не визначився з тим, що б йому хотiлося.
– Болт, материнський корабель цих двох iдiотiв рухаеться або висить статично?
– Корабель супротивника займае статичну позицiю по вiдношенню до планети.
– Розрахуй точку, з якоi у нас будуть найбiльшi шанси на попадання в нього з некерованоi РСД – зробимо прощальний жест гостинним гарморцям вiд землянина Макса Шнiтке. Якщо звичайно нам дуже сильно повезе.
Десь через пару хвилин бортовий мозок прийняв рiшення i випустив у бiк ворога ракету – шанс потрапити в такий об'ект був нiкчемно малий, але кращоi точки для пострiлу далi по вектору розгону не буде. А ще через пiвгодини «Белз» укутався веселковим пухирем i провалився у виворiт космосу. Пройдений був ще один маленький етап довгого шляху.
Два ворожих КВП, зафiксувавши факт вiдходу в стрибок утiкача, синхронно розгорнулися i попрямували назад на материнський корабель. В цей час в ту ж сторону летiла ракета, випущена з корабля, що втiк з системи – паливо вона виробила вже через пару хвилин пiсля запуску i тепер рухалася за iнерцiею – як говоритися, на кого бог пошле. Жодним методом виявити ii було не можна – вона була схожа на самотнiй астероiд, що може летiти в нескiнченному просторi космосу тисячолiттями, не зустрiвши на своему шляху нiяких перешкод. Усi три лiтаючi об'екти iз-за рiзницi в швидкостях, досягли рейдера майже одночасно – услiд за КВП на палубу влетiла самотня мандрiвниця.
Ефект вiд появи непрошеноi гостi був схожий на бомбу, що розiрвалася – в прямому i переносному значеннi слова, а наявнiсть на палубi атмосфери тiльки посилила ефект. Все, що там знаходилося у цей момент, миттево перетворилося на великi купи високотехнологiчного смiття, подальше поширення руйнувань обiрвала аварiйна перегородка, що витримала вибух. Вибуховою хвилею розiрвало трьох технiкiв, яким не пощастило – вони у цей момент займалися обслуговуванням малих бортiв, розташованих на палубi – залишки викинуло в навколишнiй космос. Пiлоти, що знаходилися у своiх кораблях, уцiлiли – броня iх захистила вiд вражаючих елементiв, правда дiставати iх звiдти будуть тепер довго – з технiчного персоналу залишився тiльки один iнженер.
Все-таки це була проти-корабельна ракета, розрахована на пробиття бронi кораблiв, тому в незахищеному мiсцi вона наробила багато справ. Згодом, мiсцевий iнженер, що залишився в живих, ще довго намагався привести самостiйно свое судно у вiдносний порядок, клянучи i матюкаючи невiдомого пiлота, як справжнiй абордажник зi стажем. А капiтан рейдера того дня почав схилятися до думки про змiну виду дiяльностi – все якось невдало стало для нього складатися останнiм часом.
Для нашого утiкача знову потягнулися одноманiтнi днi стрибкiв в гiпер i назад – вiн вже втратив рахунок системам, через якi пролiтав – в однiй з таких вiн довчив пакет з чотирьох баз четвертого рангу, поставлених на вивчення.
– Боже мiй, я вже бiльше нiж пiвтора мiсяцi живу сам в цiй посудинi, коли б не спорт i бортовий ШМ iнодi зi мною не розмовляв на польотну тематику, я б вже давно звихнувся швидше за все.
Далi, дотримуючись плану, поставив на вивчення «Торгiвлю» п’ятого рангу – таймер показував майже сорок дiб – нi, я стiльки наодинцi бiльше не витримаю:
– Болт, доповiдь: де ми зараз, скiльки до кiнцевоi точки маршруту, нашi запаси?
– Система 02-СБ-133Ф – зона фронтира ТС Брилар, до кiнцевоi системи Лайна 22-СБ-108Л залишилося зробити шiсть стрибкiв – двадцять дiб по корабельному часу. По паливу: додатковий бак – 0 %, основний бак – 72 %, запасiв атмосферних картриджiв для бортовоi системи життезабезпечення на тридцять вiсiм дiб, запас води 21 % вiд повного об'ему.
– Зрозумiло. Проведи активне сканування об'ему на предмет енергетичних аномалiй – може тут теж хтось сховався нам на радiсть, тьху. Потiм, у разi негативного результату, пiдключай промисловий сканер i знайди менi парочку крижаних астероiдiв – воду потрiбно поповнити обов'язково, заразом i трохи вiдволiчуся вiд цих нескiнченних стрибкiв.
Бортовий ШМ витратив декiлька хвилин на виконання вказiвок пiлота:
– Активних енергоматриць на виявлено, опромiнення обшивки на виявлено. У системi е невеликий астероiдний пояс бiля останньоi планети – вiрогiднiсть знаходження необхiдного матерiалу там – 99,9 %.
– Звiдки така цифра, Болт – чому не 100 %.
– Завжди слiд брати до уваги мiнiмальний шанс негативного результату – здивував пiлота цей електронний працiвник.
Наступних декiлька годин кораблик маневрував у виявленому астероiдному поясi. За звичкою, технолог провiв вибiркову розвiдку частини простору – результат його порадував, як шахтаря – в скупченнi лiтаючих каменiв був виявлений ларт – близький аналог торувала по групi, чиiм концентратом був заповнений увесь трюм «Белза».
– Гм, i не дуже далеко вiд обжитих систем Брилара – при нагодi, можна сюди буде навiдатися – роздумував пiлот, нарiзуючи мiж тим лiд з найближчого астероiда. Процес йшов швидко, промисловi лазери рiзали замерзлу воду, як гарячий нiж масло – за пiвгодини необхiдний об'ем був нарiзаний i втягнутий в млин, звiдки прямим ходом потрапив у фiльтрувальний бак. Залишалося почекати три години, поки крихта розiйдеться у воду i профiльтруеться. У наступний момент технолога зацiкавив голос Болта:
– Бос, спостерiгаю нестандартний вiдгук вiд роботи промислового сканера.
Макс став переглядати данi, якi поступали на фронтальний голоекран, – ситуацiя йому нагадувала той день, коли вiн знайшов розбитий «Белз» в шахтарськiй системi свого першого рабського мiсця роботи. Сканер показував на брилу, що нагадуе зрiзану у самоi вершини коротку товсту морквину, завдовжки бiля пiв-кiлометру i дiаметром в основi цiеi морквини близько чотирьохсот метрiв також – такий усiчений широкий конус.
– Рухаемося по спiралi, шукатимемо аномалiю, яка дае таку реакцiю – сканер видавав значення вiд групи «зелених» сумiшей до сигналу, що вiдповiдав чистим металам. Важко навантажений кораблик став розкручувати широку спiраль навколо цiеi незрозумiлоi космiчноi каменюки.
– Нiчого не розумiю – задумливо говорив сам з собою пiлот – три години польоту по спiралi, i так кiлька разiв – скрiзь одне i те ж, нiяких штучних споруд або уламкiв, виглядае як звичайний астероiд. Звичайно форма у нього трохи неправильна для природного космiчного тiла, а так нiчого, що могло б його вiднести до штучного об'екту. Сканер мiж тим, так i продовжував «божеволiти», показуючи то один мiнiмум, то iнший максимум.
– Може я щось пропустив, потрiбно переглянути запис – дивишся, i щось знайду. Болт, припинити маневри, вимкнути усi сканери – бос думатиме.
– Прийнято, бос.
Технолог став переглядати запис свого тригодинного обертання навколо цiеi морквини – на це пiшло ще декiлька годин з урахуванням перерв на iжу i технiчних пауз, якi вiн робив для зняття втоми з очей i мозку. Нiчого такого, що б видiлялося або впадало у вiчi – така ж побита часом поверхня, як i у сусiдiв – дрiбнi i великi кратери вiд попадання астероiдiв, декiлька неглибоких трiщин в рiзних мiсцях морквини – все хаотично i безсистемно. Чоловiк вже збирався кинути це зайняття унаслiдок вiдсутностi результату, як раптом погляд зачепився за деяку неприроднiсть – один з великих кратерiв у вершинi конуса мав чорний колiр свого дна попри те, що свiтло вiд прожекторiв «Белза» падало на нього пiд тупим кутом – вiдблиск мае бути iншим.
– Болт, рухай в цю точку – сiдаемо бiля кратера, маса такого астероiда не дуже велика, щоб створити сильне поле тяжiння – гадаю, зможемо злетiти з нього спокiйно i без напруги.
Збирався в дорогу повiльно i ретельно: одягнув свiй технологiчний «ІТ4» – в ньому був вбудований пiдсилювач нейромережi, що було необхiдним чинником, оскiльки думав узяти з собою ремонтного дроiда з комплекту корабля – може доведеться щось-таки рiзати, та i одному йти туди було трохи страшнувато. Начепив на усi пояснi крiплення дихальнi патрони i акумуляторнi батареi – тепер його автономнiсть була теоретично на рiвнi чотирьох дiб. Марення звичайно, в туалет захочеться набагато швидше, але запас, як мовиться, кишеню не тягне. На стегновi крiплення причепив обидва пiстолети, заздалегiдь перевiривши стан накопичувачiв – вiдчув себе впевненiше i потопав до вхiдного шлюзу, прихопивши заразом i дроiда – останнiй спритно перебирав суглобовими манiпуляторами, рухаючись поряд з фахiвцем.
– Так, тут щось нечисто – Макс стояв на краю кратера i дивився на його дно – у свiтлi плечових прожекторiв свого скафа воно теж залишалося чорним, не вiдбиваючи свiтло назад. Доведеться подивитись зблизька на цю нелогiчнiсть… Бобик, поруч! – це так тимчасово звали дроiда.
А зблизька виявився ще один обман зору – дно «чорнiло» вертикально – ось такi фокуси видавав цей «морквяний» астероiд. Сама чорнота пояснювалася просто – це було, поза сумнiвом, штучною спорудою – перешкода, або люк всередину небесного тiла. Роздивляючись цю конструкцiю, новоспечений археолог приходив до думки про те, що вона йому нагадувала мембрану з павутино-подiбною структурою, «вплетеною» в матерiал перешкоди. Поторкав обережно рукою – вiдчуття такi, неначе засовуеш руку у в'язку смолу – матерiал пропускав рукавичку скафа всередину неохоче, а вiдпускав ще бiльш неохоче.
– Як би не застрягти тут, як муха на липучцi – припала до мiсця аналогiя – i як ii вiдкрити? Тепер стала зрозумiла неординарна поведiнка промислового сканера – ця брила була явно штучною усерединi.
Глава 2
Штучний iнтелект древнього корабля вже давно втратив вiдлiк часу з того моменту, коли пiлот i единий розумний на його борту, зробив останнiй подих. Вiдтодi корабель поступово помирав – навiть така наднадiйна технiка, яку робили його творцi – древня раса Де'галiр, що колись контролювала цю галактику, не могла зупинити час. Коли це було – десять тисяч рокiв назад або п'ятдесят тисяч рокiв назад, мозок корабля згадати не мiг – для нього поняття часу було вiдносним i другорядним. Вiн мiг iснувати ще довго – головне, щоб була енергiя для його псевдожиття.
Деякий час назад, знову ж таки, приблизно – пара сотня рокiв або тисяча – у нього стало наростати вiдчуття стурбованостi – головний реактор, як едине джерело його iснування, став зменшувати вироблення енергii. А енергiя для штучного розуму була усiм, тому, щоб максимально продовжити час свого iснування i виконати останнiй наказ свого пiлота, вiн став поступово вiдключати окремi секцii i примiщення корабля. Так, за декiлька сотень або тисяч рокiв, це диво iнженерноi думки древнього народу, поступово зробилося повним непридатним мотлохом, зберiгши лише у вiдносно «живому» станi два примiщення. Першим примiщенням була рубка, де знаходився сам мозок i другою була медична каюта, де в однiй з капсул лежало тiло древнього пiлота, а в iншiй лежало те, що повинне було знайти свого нового носiя. Не вважаючи, звичайно аварiйного шлюзу i аварiйного медичного дроiда на випадок, якщо потенцiйний майбутнiй носiй не зможе самостiйно дiстатися до капсули i його вмiсту.
Цим вмiстом були знання мертвого пiлота – цей розумний у своему довгому життi був конструктором на однiй з тисяч верфей зоряноi iмперii Де’галiр, що канула в вiчнiсть. Цi знання померлий iнженер перенiс в квазiживий iнфокристал – вдалу розробку учених iмперii, що дозволяе зберегти накопиченi знання i передати iх згодом будь-якому Де’галiру. Таким простим способом пiдтримувалася спадкоемнiсть поколiнь i швидко готувалися новi високоосвiченi iндивiди. Ця технологiя, згодом стала основою для системи навчання i пiдготовки фахiвцiв в сучаснiй Спiвдружностi.
Повертаючись до цього древнього корабля, слiд повернутися до його бортового мозку – катастрофiчна нестача енергii могла у будь-який момент припинити його iснування, не виконавши останню директиву хазяiна, який давно помер. А цього допустити вiн нiяк не мiг. Звичайно, впродовж такого тривалого знаходження в цiй точцi простору, вiн багато разiв спостерiгав кораблi розумних рiзних форм i розмiрiв, що пролiтають мимо – усi вони були украй примiтивнi, в порiвняннi з його кораблем. Тому мозок вичiкував – вiн шукав розвиненiшi екземпляри, якi були б ближчi по рiвню до його творцiв.
Проте йшли роки, столiття, тисячолiття i досконалому штучному iнтелекту ставало все зрозумiлiше i очевиднiше, що до рiвня його творцiв нiхто i близько не пiдiйшов. І тепер у мозку не було вибору – вiн iмплантуе цi знання першому розумному, який йому попадеться. Та ось, очевидно такий момент настав: енергiя на мiнiмумi, а бiля аварiйного шлюзу зараз копошився розумний, що на вигляд нагадував йому його творцiв. Рiшення було прийняте i древнiй пристрiй почав активнi дii, намагаючись втiлити в життя останню волю свого пiлота.
– Бобик, нумо, давай спробуй свiй рiзак на цiй смолi – iнших iдей у мене поки що немае – дослiдник вирiшив нацькувати на цю липку погань свого дроiда.
Чекати результатiв довелося недовго: плазма, мабуть, не сподобалася липкiй павутинi i пружна перешкода стала розходитися в сторони, починаючи вiд центру, оголивши у кiнцi цього процесу овальний отвiр, в який спокiйно могла пройти людина i його дроiд.
– Бобик, фу! Мiсце! – бiльше рiзати нiчого не потрiбно було, i тепер слiд було позначити своему ШМ порядок дiй, про всяк випадок.
– Болт, слухай диспозицiю на сьогоднi: я йду всередину, ти чекаеш мого сигналу двi години. Якщо пiсля закiнчення цього часу сигналу немае або мене немае – вiдправляеш на пошуки мого цiнного тiла дроiда, а коли знайдеш мою цiнну тушку – повертаеш ii на борт будь-яким способом.
– Потрiбно уточнення бос. Наскiльки твое тiло вважаеться цiнним: цiннiше нашого вантажу в трюмах або нi?
– Кха, кхе, гмм – та ти Болт зовсiм без уяви – мое тiло цiннiше за увесь концентрат, наявний в трюмах, включаючи сам корабель i тебе, i всього, що в ньому е. І це тiльки мала частина його цiнностi, зрозумiло, залiзяка?
– Так бос, тепер у мене е зразкове оцiнне число цiнностi твого тiла, у мене в пам'ятi взагалi немае таких даних по тiлах гуманоiдiв. Можеш не сумнiватися бос, твое тiло, зважаючи на його виняткову цiннiсть буде доставлено за призначенням.
Постоявши ще трохи в розгубленостi вiд таких одкровень свого ШМ, наш герой скомандував своему супутнику:
– Бобик, поруч – i зробив крок всередину овалу.
Те, що вiн побачив у свiтлi своiх прожекторiв, колись було кораблем гуманоiдiв – звичнi оку геометричнi форми на це натякали однозначно. А було – тому що зараз, навкруги була тiльки розруха, запустiння i тонни пилу – корабель був мертвий вже дуже давно – на очi кидалися останки якихось агрегатiв або пристроiв, остови незрозумiлих споруд, купи знищених часом предметiв, що зараз представляли з себе пил i порохно.
– Але ж щось тут мае бути, сканер не мiг так реагувати на пил… Чи мiг? Продовжуючи свiй обхiд, наш археолог нарештi, наштовхнувся на таку ж перешкоду, як i на входi – тiльки в нiй не було павутинового орнаменту. Дотик рукавички скафа до мембрани – i ось диво! – без яких-небудь додаткових дiй вона розповзлася по краях, як би запрошуючи землянина всередину. Натхненний таким успiхом, зробив пару крокiв всередину, коли уловив за спиною якийсь рух. Обернувся i сiпнувся назад – мембрана була знову суцiльною перешкодою. І до того ж, на поверхнi мембрани тепер проявлявся малюнок павуковоi сiтки.
– Попався, як дитина – панiчно застрибали думки в головi дослiдника i вiн спробував зв'язатися з Болтом, але безрезультатно. Потiм спробував активувати дроiда – Бобик залишився зовнi мембрани i на запити технолога не вiдповiдав.
– Гаразд, спокiйно хлопець, давай оглянемося – нас сюди нiби, як би запросили – так йому не хотiлося вiрити в поганий розвиток подiй.
Посеред примiщення на потужних опорах лежали два цилiндри червоного кольору, завдовжки близько двох з половиною метрiв i в дiаметрi до метра. Лiвий був ближчий, тому пiдiйшов до нього – у верхнiй частинi цилiндра виднiлося вiконце, в яке вiн заглянув, щоб розглянути нутрощi агрегату – i вiдсахнувся з криком жаху i вiдрази – на нього дивився людський череп. Шкiра, м'якi тканини давно зiтлiли пiд дiею часу, але кiстки ще трималися. Форма черепа нiчим особливим не вiдрiзнялася на недосвiдчений погляд чоловiка – очевидно, що цей розумний був близький по будовi тiла до Макса.
Трохи вiдiйшовши вiд побаченого, рушив до правого агрегату – усерединi нiкого не було, але не це притягнуло нашого героя – таке ж вiконце, як i у лiвого цилiндра, тут пiдсвiчувалось! У мозку вiдразу спливла аналогiя – так приблизно виглядали медкапсули у рабовласникiв – той же маленький екранчик на верхнiй частинi капсули. Правда, цей агрегат зовсiм був не схожий на яйце, але подiбнiсть наводила на певнi роздуми. Немов прочитавши цi думки, верхня частина цилiндра стала вiд'iжджати убiк, поступово оголяючи внутрiшню начинку. Цей рух супроводжувався легким шипiнням, яке уловлювали звуковi сенсори скафа – вочевидь, в примiщеннi була присутньою якась атмосфера. Яка саме, дослiдника мало хвилювало – вiдкривати головну частину скафа вiн не збирався, пригод i так хапало по горло. Нарештi, верхня частина цилiндра зупинилася, вiдкривши його погляду покриття нижньоi частини – поторкав – пружинить.
Вiд подальших експериментiв вiдвернув стороннiй звук з кута – повернув туди голову i остовпiв вiд страху – на нього рухалося щось, що нагадуе стоматологiчне крiсло на шестиногому павуку. Вказана споруда рухала своiми манiпуляторами, здiйснюючи плавнi рухи ними у бiк Макса i у бiк вiдкритого цилiндра. Вiд побаченого у землянина ослабiли ноги, i вiн повалився на пiдлогу, поряд з вiдкритим цилiндричним агрегатом, продовжуючи в ступорi спостерiгати за незрозумiлими манiпуляцiями ходячого крiсла. Помiтимо, що сам агрегат, не став наближатися до сидячого дослiдника впритул, а зупинився бiля вiдкритого цилiндра i став мiрно постукувати по краю нижнього сегменту одним зi своiх манiпуляторiв:
– Тук-тук, пауза – тук-тук, пауза – тук-тук – мiрно вибивав ритм кiнчик гофрованого шланга цього монстрика.
– Вхiдне повiдомлення вiд «
», прийняти? – здивувала нейромережа.
– Давай – на автоматi вiдгукнувся мозок людини.
–
.
Технолог деякий час намагався зрозумiти отриману абракадабру, потiм кинув безнадiйну справу i став переводити погляд з ходячого крiсла на вiдкритий цилiндр i назад. Нарештi iдiотизм ситуацii дiйшов до шокованого мозку:
– Мене запрошують всередину. На дослiди. Поки по-хорошому. Напевно.
– Вхiдне повiдомлення вiд «
», прийняти? – знову здивувала нейромережа.
– Так я взагалi не зрозумiв, ти хто? – прокричав хлопець через динамiки скафа.
–
.
– Я так нiчого i не зрозумiв. На загальному повторити можеш? Чого тобi вiд мене потрiбно то, залiзка?
У вiдповiдь на цю тираду, крiсло присунулося впритул до цилiндра i стало постукувати вже двома манiпуляторами, якось наполегливiше, чи що.
– Гаразд гаразд, я зрозумiв: час – це грошi, вже лiзу, тiльки без рук, будь ласка. Ось же iдiот, навiщо менi був цей камiнь – залишилося зробити всього шiсть стрибкiв, i був би у людей, так нi ж – захотiлося побути археологом, бля… – з такими словами полiз всередину i улiгся на пружне ложе.
Механiзм прибрав своi клiшнi з кришки i цилiндр став закриватися, а горе-дослiдника стало трусити вiд нехороших передчуттiв. Нарештi, обидвi половинки зiмкнулися, i технолог став iз занепокоенням чекати продовження цiеi постановки, яке не змусило себе чекати. Ззаду щось пiдозрiло зашумiло, вiн вiдчув якийсь рух за головою i спробував задерти ii, щоб побачити причину цих звукiв i рухiв.
– Розгерметизовуватися не буду – дурнiв немае! – пiдбадьорював вiн сам себе.
У наступний момент вiдчув несильний бiль вiд уколу в передплiччi – скосив очi i не повiрив побаченому: якийсь тонкий, блискучий шланг, або кабель, пробив матерiал його скафа i встромив в нього щось гостре. Далi подii стали розвиватися для землянина, як в страшному снi: зробивши свою чорну справу, кабель вискочив з його тiла, а на його мiсце встромився з новою порцiею болю його побратим, але товстiше i прозорiше, до того ж. Затухаюча свiдомiсть встигла вiдмiтити факт, як по цьому прозорому шлангу у бiк його плеча рухаеться якась маленька чорна штучка.
Штучний iнтелект релiктового корабля помирав – вiн усвiдомлював факт свого найближчого роз-втiлення – останнi крихiтки енергii були зараз спрямованi в капсулу, де розумному проводилася iмплантацiя квазiживого носiя iнформацii. Експрес-тест кровi показав часткову несумiснiсть з генотипом Де’галiр, що означало високу вiрогiднiсть втрати частини iнформацii при ii установцi в нейромережу пiддослiдного. Який саме вiдсоток втрат буде – на це питання вiдповiдi у корабельного мозку не було, до того ж нейромережа у гуманоiда не вiдрiзнялася високою якiстю, проте вибору у мозку вже не було. Квазiживий симбiонт вирiшено було все ж встановити в цю нейромережу, оскiльки на щастя, така можливiсть у неi була. Дочекавшись завершення процедури iмплантацii, ШМ дав команду на вiдкриття медкапсули, перед цим загерметизувавши мiсце проколу скафа гуманоiда.
Через декiлька годин розумний зможе прийти в себе i повернутися на свое примiтивне суденце – справа зроблена, останнiй наказ свого пiлота був виконаний, а як розпорядиться цими знаннями сам гуманоiд, його вже не цiкавило. Почуття задоволення вiд виконаного обов’язку було останнiм, що усвiдомив древнiй ШМ перед своiм роз-втiленням. Через деякий час закiнчилася енергiя у медичноi капсули – згас екран на верхнiй кришцi цилiндра. Аварiйний дроiд-реанiматор, що так злякав землянина, на той час теж був мертвий – енергiя в ньому закiнчилася вiдразу пiсля того, як розумний залiз в медичну капсулу i вона закрилася. Час, нарештi, дiстався до останнiх «живих» на цьому древньому релiктi…
Бортовий ШМ КВП «Белз» на iм'я Болт дiяв точно по iнструкцiях свого пiлота: прочекавши вказанi двi години, вiдправив на пошуки свого хазяiна штатного ремонтника – брата того, що пiшов разом з пiлотом. Через пiвгодини вказаний механiзм повернувся у супроводi свого побратима, але без пiлота, i передав керiвному ШМ усю наявну iнформацiю по мiсцезнаходженню цiнного тiла розумного. Болт поставив завдання своiм пiдконтрольним механiзмам по поверненню на борт корабля цiнноi тушки хазяiна. Двое працiвникiв швидко впоралися з поставленим завданням – проти чотирьох плазмових рiзакiв у липкоi субстанцii не було жодних шансiв, до того ж вона була вже не така липка – поступлення енергii припинився, i матерiал мембрани став сам руйнуватися.
Наслiдуючи завданню корабельного ШМ, тiло розумного було доставлене в каюту, де з нього було обережно знято захисне спорядження, що значилося в пам'ятi ШМ, як «скаф iнженерно-технiчний ІТ4». Такi дii були передбаченi аварiйними протоколами для усiх ШМ кораблiв – вимагалося визначити стан розумного: живий вiн або нi. На щастя, пiлот був живий, тому, залишивши останнього на лiжку, Болт перевiв усi системи корабля в режим очiкування, вiдключив зовнiшнi активнi сканери, а потiм став чекати пробудження розумного. Чекати штучнi iнтелекти умiли добре.
Квазiживий носiй iнформацii мав просте завдання i коротке життя… вiдносно коротке… Завдання виглядало так: iмплантацiя в тiло майбутнього носiя знань, пiдключення до нейромережi розумного, приживлення в органiзмi останнього, i тiльки пiсля цього тривалого процесу – розпаковування iнформацii в сховище нейромережi розумного. Перший пункт був успiшно виконаний, зараз виконувався другий – процес йшов важко – симбiонт фiксував неповну сумiснiсть з органiзмом на генному рiвнi, порiвнюючи оригiнальний генокод i поточний. Також вiдзначалася низька пропускна спроможнiсть нейромережi гуманоiда i слабкi реакцii у вiдповiдь на запити. Проте, i оскiльки, усунення таких проблем не входило в програму квазiживого симбiонту, процес пiдключення до нейромережi впевнено просувався до успiшного завершення.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/sergiy-zalevskiy/gromadyanin/) на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.