Хуха-Моховинка
Василь Королiв-Старий
Шкiльна програма #1
У лiтературнiй казцi Василя Королiва-Старого «Хуха-Моховинка» розповiдаеться про пригоди мiфiчноi маленькоi iстоти. Це – зворушлива iсторiя про пухнастих тваринок, якi живуть у лiсi i не несуть жодноi шкоди людям. Чуйне ставлення до природи, милосердя i добро – саме цьому вчить чарiвна казка.
Василь Королiв-Старий
ХУХА-МОХОВИНКА
Вона була останньою.
Народилася не ранньою весною, як всi ii сестри та брати. Було тодi вже тепле, ясне, веселе лiто. Тим-то вона була найменшою в родинi, «мiзинчиком». Їi дуже жалiли й любили, але ж любили не тiльки за те, що була вона манiсiнька, як кошенятко. Була вона добра, лагiдна, плоха, звичайненька, слухняна, роботяща. А граючись з iншими малими Хухами, радо приставала на всяку забавку, до якоi ii кликали. І нiколи нiхто не бачив, щоб вона колись гнiвалась, чи була роздратованою, або ж мала якiсь примхи.
Коротко кажучи, це була дуже гарна Хушка, може, лiпша, як всi iншi Хухи в тому лiсi.
Звали ii Моховинка.
Ми, люди, всiх Хух звемо просто Хухами, так само, як i вони кажуть на всiх нас просто «Люди». А тим часом Хухи бувають рiзнi. Тi, що живуть у лiсi, звуться лiсовими; тi, що по проваллях та скелях, – печерницями; що понад рiчками та озерами, – очеретянками; тi, що у високiй травi та бур’янах, – бур’янками. Бувають ще: степовички, байрачнi, леваднi. Тiльки немае болотянок, бо всi Хухи, як котики, не люблять вогкого.
Моховинка була зроду лiсовою Хухою, й не тiльки лiсовою, а ще й боровинкою, бо народилась вона у густому-густому старому бору, де споконвiку жив увесь ii славний рiд. Вiдомо ж бо, що Хухи з роду в рiд живуть по одних i тих самих мiсцях. Переселяються ж тодi, коли щось зруйнуе милу iм iхню батькiвщину.
А це бувае дуже, дуже тяжко, й вони гiрко плачуть. Правда, люди здебiльшого того плачу не розумiють, думають, що то стогне вiтер, чи скриплять дерева в лiсi, або пищать мишi в полi. Бо ж люди дуже рiдко помiчають та розумiють чужi сльози…
Однак тому великому бору, в якiм жила Моховинка, нiчого не загрожувало. Лiсник доглядав, щоб нiхто не кинув сiрничка, хлопцi глибоко всередину ходити боялися, рубали ж лiс тiльки невеличкими частками, й вiн швидко виростав знову…
В тiм бору, мiж корiнням великоi сосни, зробила на осiнь Моховинка собi хатку. Заблудити вона не могла нiколи, бо ту сосну легко пiзнати: на прикорнi вона дiлиться на три товстих стовбури. Моховинка заложила всi дiрки сосновими галузками, а щiлини й зокола, й зсередини – м’яким зеленим мохом.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/vasil-korol-v-stariy/huha-mohovinka/) на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.