Пудель
Микола Хвильовий
ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1
«Пудель» Миколи Хвильового – сатирична новела, в якiй автор порушуе проблему вбивства революцiею людських почуттiв***. Головний герой твору Сайгор звик бачити у жiнцi лише робота певноi професii i не здатен зрозумiти ii тонку сутнiсть. Найвiдомiшими творами автора е новели «Я (Романтика)», «Кiт у чоботях», «Арабески», «Мати», «Редактор Карк», «Свиня», «Ревiзор», «Повiсть про санаторiйну зону», незакiнчений роман «Вальдшнепи». Микола Хвильовий (справжне iм’я Микола Фiтiльов)– талановитий украiнський письменник, майстер психологiчноi новели з елементами романтизму та iмпресiонiзму.
Микола Хвильовий
ПУДЕЛЬ
І
Виходили на iскрясте шосе, в перламутр полудня. Утомно дрижали наливнi поля, i перелiтав димний легiт. Небо брякло; нечутно й зiв'яло скрадалися полинялi соняшнi дороги до незнайомих горизонтiв, до туманово-бузковоi маси.
На поворотi почули останню мiську пiсню: трамвайна путь розлетiлася в яри й раптом плавко спланувала пiвколом назад. На перепуттi пiд зеленою мжичкою дерев дрiмав парк: бюст Ляссаля, стежки, алеi. Потiм i вiн одiйшов убiк. – Тодi знову iскрясте шосе й даль молодих лiсiв.
На двадцять крокiв уперед iшли – мадмуазель Арйон (опереточна спiвачка з «Не ридай») i двi баришнi з редвидату: Тоня (так говорив студент) i, може, Дуня, може, Катя – невiдомо: з нею нiхто не говорив. З ними: якийсь тип i студент – органiзатор вечора.
Вечiр (музикально-вокально-танцювальний каламбур) на вiллi «Зелений Гай», сьогоднi, «на користь». Ще аlma mater прохала Сайгора сказати вступне слово на тему: бiжучий мент.
Арйон iшла пiд рожевою парасолькою, яку нiс тип. Тоню вiв пiд руку студент.
Тераси iподрому й павутиння далекого радiо поволi й рiшуче зливалися з будiвлями. І коли входили в сутiнь придорожнiх верб, повернулись i бачили один одномасний узамiт мiста.
Сайгор узяв сигаретку й передав портсигара. Григорiй переложив ремiнь рушницi на праве плече й закурив. І говорив – потiм – про Богомольськi Болота, про крижнiв, про вечiрнiй перелiт. Його руде обличчя наливалося кров'ю, i творчо, по-дитячому свiтилися зiницi. І знову згадував очерети, село, нирцiв, заячi стежки, полювання, ще полювання.
Тодi Сайгор примружив сiрий погляд i зняв кашкета.
– Добре!
І сказав прозу: одкомандируе в райком, а вiдтiля Григорiй поiде далi, на сельроботу, на село.
Пiдхопив:
– На село?
Григорiй довго путався в незв'язних фразах i нарештi рiшив, що йому все-таки тут кур'ером веселiш, нiж десь «на задрипанках».
– Полювання – гарна рiч, та бачте…
Сайгор бачив. – Сонце стояло над головою. Город вiдходив по шосе, а за ним плентались яри, iподром, радiо. Сизою ртуттю коливались далi.
І в цей момент, як звичайно, Сайгор думав про тi ж засiдання й згадав термiновi пакети.
– Глядiть же, не забудьте однести.
– Не турбуйтесь, – сказав Григорiй.
Марчик – дворняжка: лiтом – лягаш, зимою – гончак, дома – сторож – зiрвав гаву й помчав за нею по тирсi. Тодi ж вiдстав пудель мадмуазель. Арйон вiд компанii i з кошиком в зубах пiшов поруч Сайгора. І тодi ж повернула голову баришня з редвидату – не Тоня – i чогось подивилась на Сайгора й посмiхнулась тихою звичайною усмiшкою. Потiм кожного разу, коли пудель залишав Арйон, баришня – не Тоня – поверталась i усмiхалась тихою звичайною усмiшкою.
Сайгор погладив пуделя по кучерявiй левинiй гривi й сказав:
– Гарний пес. Чудова порода для дресировки.
Григорiй, мабуть, образився за свого Марчика й подав бандитський посвист у тирсу. А коли дворняжка пiдлетiла, помахуючи хвостом, i показала зуби, вiн тут же, на шосе, примусив ii служити на заднiх лапах.
– Все-таки я скажу, – промовив Григорiй, – не люблю я цих пуделiв. Так: нi те нi се. Користи мало. Ну, тягае у зубах кошика, а що з того? Подумаеш, штука!
Потiм iз любов'ю посiпав Марчика за вуха й рiшуче заявив:
– Молодчик!
Певно, Григорiй був патрiотом своеi батькiвщини. – А породистий пес труснув левиною гривою й помчав до мадмуазель Арйон.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/mikola-hviloviy-8345444/pudel/) на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.